Твір-роздум на тему: «Нам пора для України жити» |

Твір-роздум на тему: «Нам пора для України жити»

...

Твір-роздум на тему: «Нам пора для України жити» 4.33/5 (86.67%) 6 голос[ов]

Твір на тему: «Нам пора для України жити»

Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить!

Довершилась України кривда стара,

Нам пора для України жить.

І. Я. Франко

На мій погляд , громадянин – це, насамперед, людина небайдужа, яка знає, любить та цінує культурну спадщину своїх предків. Такій людині боляче через те, що зруйнований палац, побудований видатним архітектором минулого, підірваний пам’ятник, осквернений монастир . Я впевнений, що без минулого немає сьогодення і майбутнього. Ми не повинні бути людьми, що не пам’ятають спорідненості.

На мій погляд, безпам’ятство – злочин по відношенню до історичної та культурної спадщини України . Адже держава сильна не тільки своєї військовою та економічною потугою, але ще і повагою до досягнень предків, сильна збереженням традицій та унікальних пам’яток старовини, пам’яттю про важливі події та видатні особистості. Ми повинні цінувати творіння розуму і рук наших прабатьків, знати історію свого народу, відчувати і берегти тендітний зв’язок часів. Інакше вся наша земля одного разу перетвориться на міраж, примару.

Як же виховувати справжніх громадян своєї країни? Потрібно не закликати до патріотизму, а прищеплювати його з дитинства, починаючи з малого: любові до сім’ї, місця народження, дому. Ключем же до поваги, розуміння справжніх цінностей, на мою думку, є знання рідної історії. Любов до Батьківщини не може з’явитися в людині раптово, тому що хтось наказав. Це почуття росте і зміцнюється протягом усього життя. Витоки його – у повазі, трепетному ставленні до місця, де народився, виріс, до отчого дому, людей, які виховали тебе, в пам’яті про предків.

Ще в дитинстві кожен з нас повинен почати вивчати історію Вітчизни, щоб наповнюватися гордістю за своїх предків. Тоді не буде у нас кинутих історичних споруд, старіючих стародавніх пам’ятників, напівзруйнованих будівель великих архітекторів минулого, забутих книг і вмираючих народних ремесел. Не знаючи минулого, не можна любити теперішнє, а тим паче думати про майбутнє.

«Дерево сильне корінням», – стверджує прислів’я. Наше коріння – це наше минуле, історія та національна культура. Без них дерево не може жити, вони тримають його в ґрунті і живлять. Не знаючи або забуваючи свою велику історію, культуру, ми можемо втратити національну гідність, національну самобутність. Той, хто не цінує культури своєї країни, не зможе поважати великі досягнення інших народів, швидше за все, почне поклонятися другосортному, доморощеному або чужоземному, зможе сприймати тільки масову культуру. Як правило, людина, вихована поза традицій власної культури, не має майбутнього, яку б країну для проживання вона не вибрала. Така людина не може бути патріотом своєї Батьківщини, адже вона байдужа до її сучасного життя, її не турбує і майбутнє.

Кризи і потрясіння – важкі уроки історії, але їх необхідно засвоїти, щоб не повторити знову. Ми повинні завжди пам’ятати про своє коріння, яким ми можемо пишатися. Історія часто дає відповіді на найгостріші питання сучасності, культурні традиції живлять ґрунт для народження нових талантів і геніїв. Досягнення наших предків вселяють надію, що і наш власний труд приведе країну до довгоочікуваного процвітання, отже треба і нам почати жити  не для себе, а для України.


Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


дев'ять − = 1



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)