Твір-роздум на тему: «Моральні чесноти, які я ціную в людях» за повістю В. Дрозда «Ирій» |

Твір-роздум на тему: «Моральні чесноти, які я ціную в людях» за повістю В. Дрозда «Ирій»

...

Твір-роздум на тему: «Моральні чесноти, які я ціную в людях» за повістю В. Дрозда «Ирій» 4.53/5 (90.51%) 59 голос[ов]

Твір-роздум на тему: «Моральні чесноти, які я ціную в людях» за повістю В. Дрозда «Ирій»

Більшість творів відомого українського письменника Володимира Дрозда відображають автобіографічні події. Син колгоспника з глухого поліського села, як сам себе називає митець, вже у двадцятирічному віці увійшов в українську літературу. Найбільш усього на творчість письменника вплинув літературний нащадок Лесі Українки і М. Гоголя. Це добре видно, бо у творах В. Дрозда дуже багато національного фольклору і міфології. У своїх повістях і романах письменник сміливо використовує легенди, казки, бувальщини польського і українського народів, а також елементи слов’янської міфології «поліських лісів та боліт із усім їхнім чортовинням». Одним із таких творів є повість «Ирій», яка стала українським зразком модного в літературі тих часів міфологізму.

Ирій у повісті – це заморський край, до якого на зиму відлітають птахи. Ирієм письменник називає і першу зупинку героя автобіографічної повісті, містечко, куди він підлітком потрапляє у родину дядька і де він закінчує школу. Село, в якому до цього мешкав Михайло Решето, уособлювало для хлопця його власний світ, що має ознаки справжнього великого всесвіту з центром у Пакулі. Михайло з задоволенням виривається із свого досить маленького і відокремленого світу, але з часом все частіше і частіше повертається думками до Пакуля, так само, як повертаються птахи з Ирію, як повертається туди сам письменник у інших своїх творах.

Головний герой повісті «Ирій» – людина з витонченою артистичною душею. Тому, прощаючись з рідним домом, Михайло наче змахнув крилами і злетів над ним, подумки попрощавшись зі своїм малим світом і в останнє подивившись на милий серцю любисток.

Ось нарешті і Ирій – казкова країна, де ніколи не буває зими, де карасі можуть виходити на берег і мирно розмовляти з щуками, де вовки вигодовують ягнят, де зимують птахи, які на зиму відлітають с рідного села. Для героя повісті Ирій – це країна майбутніх можливостей, яка, нажаль, не стала для нього стартом у житті, сповненому великих прагнень та досягнень. Але артистична натура Михайла дозволяє не вступати йому в суперечність з самим собою. Наприклад, він впевнено готується до шкільної олімпіади і розучує уривок із «Фауста», читаючи його на подвір’ї перед величезним кабаном та господарською собакою. Виявилось, що хлопець немилосердно калічив селянською вимовою видатний твір Гете, і на олімпіаді його не оцінили. Але Михайло не падає духом і звертається за допомогою до актора Перебенді. Той пояснює хлопцеві, що для того, щоб грати на сцені, недостатньо лише вивчити текст, треба виростити в собі душу, адже людина без душі – це лише футляр без скрипки, лише декорація до вистави. Та виростити в собі душу не менш важко, ніж виростити гарний врожай хлібу.

Повість Володимира Дрозда «Ирій» насичена фантастичними і реальними подіями, які у своєму химерному сплетінні зовсім не заважають в висловлюванні цілісної думки автора і тонкої іронії. Те, чого боявся головний герой твору, прибувши до Ирію, все ж таки сталося. Він закохався у «дівчину з календаря». Вразливе серце юнака не змогло витримати директорської критики на шкільній лінійці, де його висміяли за брудні нігті та нестрижену голову. І це чула Клава! Після цього Михайлові захотілося кинутися у прірву, та він подивився на річку, подивився на Ирій, згадав рідний Пакуль і вирішив, що ніколи в житті цього не зробить. З плином часу хлопцеві дедалі частіше хотілося повернутися в Пакуль, до рідної землі, до місця, де бере початок і де завершується життєва містерія героя В. Дрозда.

Я вважаю, що автор доводить нам, що, незважаючи на те, де б ми знаходилися, в яких би ситуаціях не опинялися, ніколи не треба забувати про свої корні, свою родину, свою рідну землю і свій народ. Саме це допомагає людям у найскрутніші часи, саме це і є опорою нашого життя, саме це і відноситься до головних моральних чеснот справжньої людини, справжнього члена сучасного суспільства. А пам’ятати про свій рідний край може лише людина з душею, тому перш за все ми повинні вирощувати свою душу і ніколи не зупинятися у своїх прагненнях надбати якнайбільше одвічних людських цінностей і жити у злагоді з самим собою та злагоді з іншими людьми.


Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


6 − = три



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)