Твір на тему: «Родовідне дерево родини Маккарів» за циклом романів Е. Золя «Ругон-Маккари» |

Твір на тему: «Родовідне дерево родини Маккарів» за циклом романів Е. Золя «Ругон-Маккари»

...

Голосуйте за цей твір

Твір на тему: «Родовідне дерево родини Маккарів» за циклом романів Е. Золя «Ругон-Маккари»

Найвідоміше творіння Е. Золя – це цикл з 20 романів «Ругон-Маккари», який письменник створював на протязі двадцяти п’яти років, з 1868 до 1893 року. Е. Золя ставив у циклі два основних завдання: описати французьке суспільство другої половини XIX століття, з 1851 по 1870 рік, час другої Імперії і зробив це саме так, як О. Бальзак хотів описати Францію першої половини XIX століття, а також зобразити дію законів спадковості на прикладі історії однієї родини, п’яти її поколінь. Це сім’я Ругон-Маккарів, що складається з двох гілок. Всі вони з покоління в покоління зберігали основні риси характеру. Ругони – невгамовна жага влади і багатства. Маккари – пристрасть до алкоголю, крайня запальність та інші потворні риси. У центрі кожного роману – один з представників цієї родини. Сюжет кожного роману абсолютно самостійний. Але в цілому вони малюють одну загальну картину. Перший роман циклу – «Кар’єра Ругон». А один з найкращих романів циклу – роман «Жерміналь» описує життя шахтарів, в тому числі і одного з Макарів. Роман корисно прочитати для того, щоб знати, як моторошно жив народ в XIX столітті.

Кращий роман Золя – це «Доктор Паскаль». Головний герой – вчений біолог доктор Паскаль, справжній подвижник науки, який віддав все своє життя на благо людства, він задався метою вивчити закони спадковості на прикладі своєї власної сім’ї (а він Ругон), щоб навчитися управляти цими законами, щоб боротися зі спадковими хворобами і недоліками. Він живе зі своєю племінницею Клотільдою, яку йому віддали на виховання, та старої служницею. Обидві жінки дуже релігійні і їм дуже не подобається, що Паскаль атеїст, вони його люблять і не хочуть, щоб він потрапив у пекло, вони вважають його науку і наукові праці гріховними, бесівськими, мріють про те, щоб спалити всі його папери, все те , у що він вклав свою душу. Рятуючи Паскаля від передбачуваного пекла, вони перетворюють його реальне життя на пекло, він змушений ворогувати з найближчими людьми, захищати від них головну справу свого життя. Але найцікавіше починається тоді, коли 59-річний Паскаль, холостяк, який ніколи не знав ні любові, ні жінок, до свого жаху виявляє, що 25-річна Клотільда, його рідна племінниця, любить його, а він – її. Як тільки вони перестають чинити опір своїй любові, вони дізнаються справжнього щастя. Золя описує цей гріховний, кровозмісний зв’язок саме як справжню високу любов, перед якою все інше – вікова різниця, родинні стосунки, думка оточуючих – мізерне.

Але через деякий час Паскаль злякався цієї любові, злякався за майбутнє Клотильди, він скоро помре, а їй ще жити серед людей, які не розуміють цієї любові. Він наполіг на розлуці, вона поїхала до Парижа. Але це не принесло нічого хорошого, обидва страшно тужили, він скоро захворів і помер. Висновок – ніколи, ні за яких обставин не можна відмовлятися від справжньої любові, яка вище за все. Але фінал оптимістичний. У Клотильди народжується син від Паскаля, вже після його смерті, і в ньому вся надія. Ця дитина – символ перемоги любові, самої природи, самого життя над усіма дурними законами і людськими страхами. Найголовніше в житті – щастя, яке дане людям від природи: любити і народжувати дітей, а все інше – нісенітниця. Фінал роману – це справжній гімн людині, яка у своєму житті долає всі перешкоди. Взагалі багато сторінок Золя – це емоційний гімн життю. Золя закликає: не можна відмовлятися, йти від життя, треба жити повноцінно, радіти і страждати, не можна боятися страждань, незручностей, насмішок, інакше ніколи не дізнаєшся життя і справжнього щастя.

У романі «Доктор Паскаль» є опис незвичайного випадку – коли дядечко Маккар, гіркий п’яниця, який вже весь просочився спиртом в буквальному сенсі, черговий раз напившись, заснув, не загасивши трубку, тліючий тютюн потрапив йому на штани, пропалив їх і від цього загорілося його проспиртоване тіло – тихим блакитним полум’ям. І він згорів весь, залишився тільки обгорілий стілець і купка попелу. Сцена взагалі дуже характерна для Золя: натуралізм на грані фантастики.

Решта романів теж гідні прочитання. Наприклад, «Творчість» – чудовий роман про художників-імпресіоністів, прототип головного героя якого – знаменитий художник Поль Сезанн. У центрі дії роману муки творчості і муки любові. Скандальний роман «Нана» описує коротке, але насичене, яскраве життя успішної альфонси: вона була більше притягальна, ніж красива. У неї в ногах повзали міністри, а померла вона від поганої хвороби у 18 років. А роман «Дамське щастя» вважається найкращим твором Е. Золя з циклу «Ругон-Маккарів».


Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


7 + чотири =



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)