Твір на тему: «Образ Маргарити» за романом М. Булгакова «Майстер і Маргарита» |

Твір на тему: «Образ Маргарити» за романом М. Булгакова «Майстер і Маргарита»


Твір на тему: «Образ Маргарити» за романом М. Булгакова «Майстер і Маргарита» 1.34/5 (26.82%) 44 голос[ов]

Твір на тему: «Образ Маргарити» за романом М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

«Вона несла в руках огидні, тривожні жовті квіти». Таким несподіваним чином починається знайомство читача з головною, ключовою героїнею роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита». Немов для контрасту з її красою ці перші весняні квіти показані каліцтвом. У всякому разі, саме такими їх побачив Майстер. Волею автора ми дізнаємося Маргариту саме так, як це робив її коханий. Самотність в очах, «жовтий знак» – ось перше, що по-справжньому акцентовано в портреті жінки. І так уже виходить, що саме з нього варто почати знайомство з Маргаритою.

Так, упорядковане життя Маргарити Миколаївни проходило під знаком самотності. І дуже мале значення має те, що чоловік обожнює свою дружину, що вони живуть у верхньому поверсі прекрасного благоустроєного особняка, що ніколи Маргариті не доводилося займатися побутовими справами. Мабуть, зовсім не в цьому щастя. Хоча тисячі домогосподарок – мешканок комунальних квартир, що воювали з примусами і керогазами, які драїли підлоги і піддавалися побиттю недбайливими чоловіками, дуже сильно могли б заперечити. Якраз для них положення Маргарити Миколаївни і було б найвищим щастям в житті. Як водиться, чим більш нехитра і недоглянута людина, тим менше їй треба для відчуття повноти буття.

Цікаво, а якби сама Маргарита не була дружиною процвітаючої людини? Якби їй доводилося ховатися по сусідах від буйства чоловіка-слюсаря, а життєвий простір обмежувався б похмурою і задушливою кімнатою шість метрів на чотири? Залишилася б вона підходящої героїнею для прекрасної історії? Важче повірити в позитивну відповідь, ніж розхитувати основи романтичного і прекрасного образу.

Маргарита – відьма. Це зрозуміло з самого початку уважному читачеві роману. Тільки відьма здатна точно вгадати знак, на який відгукнеться її коханий, якого вона ще жодного разу не бачила. Нехай вона бреше собі і Майстру, кажучи, що покінчила б з собою, якби він не заговорив з нею, нехай створює фальшиву можливість помилки. Але читач разом з М. А. Булгаковим точно знає: Майстер був приречений на довгоочікувану зустріч зі своїм примхливим і загадковим щастям. Квіти і сама Маргарита утворили незламну магічну пару, яка при бажанні могла б змусити зникнути з лиця Землі всіх людей, за винятком Майстра. Але навіщо? Можна просто закликати його до себе і потім приголомшити таємним єхидством питання: «Як вам подобаються мої квіти?». Це єхидство буде настільки таємним, що його не помітить навіть сама Маргарита Миколаївна, а вже Майстер – то й поготів. Тим паче, що конкретно йому ці чарівні квіти противні.

А кохана-відьма точно знала, що потрібні саме вони – на інші Майстер міг і не звернути уваги. Про свій відьмацький талант Маргарита не здогадувалася. Якби не Воланд, вона ніколи б і не дізналася про нього. Хоча мессір просто передає їй з Азазелло коробочку крему. Зрозуміло, не простого. От коли зілля подіяло, тоді Маргарита Миколаївна славно повеселилася, дала волю своїй мстивості і сповна отримала весь набір відчуттів, заради якого відьми середніх віків навіть на лють святої інквізиції були готові наплювати, за що й горіли на вогнищах. Але ж це – політ, невимовна свобода, відчуття переваги над людиськами, яким усе це недоступно.

Маргарита впивається захопленим навіженством, яке звалилося на неї прекрасним весняним вечором. Але Маргарита не просто відьма. Вона – добра відьма, яким би безглуздим це не здавалося. За стереотипом їй, що отримала силу від самого диявола, слід було б тільки шкодити і мстити, але хіба вона здатна на чисте зло? Зрозуміло, ні. Побешкетувати трохи, а заодно ґрунтовно попсувати життя Латунського (до речі, понівечила життя Майстра вона значно сильніше) – це добре. Але заодно можна попросити Воланда за дітовбивцю Фріду, можна дарувати трохи свободи домробітниці Наташі, можна приспати перелякану дитину…

Маргарита – справжня жінка. Досить придивитися до її душевних якостей, щоб визнати, що Майстер закохався сам і закохав у себе ідеал. Дамо спокій красі фізичній – вона настільки сама собою зрозуміла, що навіть сам автор роману ледь приділяє їй кілька слів. Тут дійсно говорити особливо немає про що. Природно, Маргарита повинна бути красивою, бо красива жінка – це впевнена в собі, сильна особистість. Їй простіше бути собою, бо не треба піклуватися про пошук образу. Красива жінка – сама собі образ. Ось і Маргарита Миколаївна, ледве встигнувши з’явитися на сторінках твору, тут же дає зрозуміти, що вона – не хто-небудь, а та сама особистість, героїня, шуканий образ.

Маргарита вміє любити не тільки свого єдиного і неповторного Майстра, але і його головну справу – роман про Понтія Пілата. Вона бачить, що роман і Майстер – це єдине ціле, одна плоть, одна сутність. І тому книга Майстри має для неї таке ж значення, як кохана людина. Знищення роману, таким чином, в очах Маргарити нічим не відрізняється від спроби самогубства.

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


+ 3 = вісім



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)