Твір на тему: «Німого в лісі нічого немає» за драмою Л. Українки «Лісова пісня»

...

Голосуйте за цей твір

Твір на тему: «Німого в лісі нічого немає» за драмою Л. Українки «Лісова пісня»

Люди зобов’язані пам’ятати, що природа – це не тільки дім, в якому ми живемо, це те, що живе поряд з нами, може, і не схожим на наше, але повноцінним життям. Видатна українська поетеса Л. Українка дуже добре розуміла цю істину, тому перед її очима живими картинами поставали лугові тумани, глибокі прозорі води, лісові хащі, чудові місячні ночі, які втілилися у надзвичайно чудовому творі – драмі-феєрії «Лісова пісня». Цей твір викликав зачарування і подив сучасників письменниці, він чарує та хвилює і зараз. Особливо яскраво в «Лісовій пісні» постає образ природи – одвічного супутника людського життя. Поява людей, як це завжди буває, серед мешканців озера і лісу викликає тривогу. Наприклад, Русалка, почувши, що «тута мають хижку будувати», погрожує людям і висловлює свій гнів:

«Ой, ті люди

З-під стріх солом’яних!

Я їх не зношу!»

Не менш вороже відносяться до людей і інші лісові мешканці, адже дуже рідко від людини вони отримують допомогу. Все більше – це знищення і руйнування. Тому Л. Українка намагається нагадати людям, що треба обережно ставитися до усього живого, що нас оточує. Так і будується у драмі лінія людина – природа, так і стверджується авторкою залежність взаємин людини і природи від характеру людини і її духовного світу. Русалка у драмі налаштована до людей вороже, але вона говорить про людей взагалі. А ось Водяник не такий категоричний, адже він знайомий з дядьком Левом, людиною, яка усе своє життя ставиться до природи з повагою, а усі лісові мешканці є його друзями. У суперечці Русалки і Водяника відчувається якась тривога, але вона відразу зникає, коли починає звучати неповторна і прекрасна, сповнена чарівної могутньої сили мелодія, яку виграє на сопілці Лукаш. Л. Українка впевнена, що саме чарівна сила високого мистецтва здатна пробуджувати сили природи.

Головна героїня драми Мавка, хоча і була лісовою дівчиною, після зустрічі з Лукашем сприймається як справжня людина. Її теж розбудила музика Лукаша, саме музика вразила її чутливу душу. Відчуваючи незвичайну красу і щирість мелодії, Мавка каже: «Весна ще так ніколи не співала». Але то співала не весна, то грав на сопілці звичайний сільський хлопець з багатою душею.

Л. Українка стверджує, що сила і мудрість людей – в їх єднанні з природою. У драмі природа втілена в образі Мавки. Лісова красуня багато і ненав’язливо допомагала селянам. Вона підказувала, коли орати землю, коли краще сіяти, яке дерево використати для тієї чи іншої потреби. Навіть коли дівчина жила у Лукаша, вона вміла працювати, майже не втручаючись у природу, вміла творити «красиве і корисне». І це не дивно, адже Мавка – часточка землі, її животворящого духу. Саме такою вона і уходить з людського світу, причому не таїть на людей зла:

«Я обізвуся до них

Шелестом тихим вербової гілки,

Голосом ніжним тонкої сопілки,

Смутними росами з вітів моїх».

Символами краси рідної української землі у творі постають сопілка і верба. Образ верби проходить через всю драму. Верба забирала в своє лоно Мавку на зиму, у вербу Мавка перетворилася після розставання з Лукашем, верба виросла з попелу спаленої вербички-Мавки. Таким же є і образ сопілки, яка розбудила лісову дівчину, яка покликала Мавку до життя і кохання, мелодія якої глибоко краяла душу. Л. Українка впевнена, що саме сопілка будитиме людей від сну, саме краса і мистецтво допоможуть людям зрозуміти природу, адже саме краса і мистецтво вічні і вони завжди будуть викликати у людей добрі почуття і забезпечувати гармонію з природою.


Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


2 + = десять



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)