Твір на тему: «Народна поетика – живлюще джерело інтимної лірики І. Франка» |

Твір на тему: «Народна поетика – живлюще джерело інтимної лірики І. Франка»

...

Твір на тему: «Народна поетика – живлюще джерело інтимної лірики І. Франка» 4.50/5 (90.00%) 12 голос[ов]

Твір на тему: «Народна поетика – живлюще джерело інтимної лірики І. Франка»

«Жовкне сонце.

Не журись, кохана,

Що береться осінню чоло.

Є така країна – Франкіана,

Де зів’яле листя ожило…»

Петро Скунць.

Ім’я Івана Франка на небосхилі української культури сяє зіркою незрівняної яскравості. Світ його поезій – це чарівний край вірності і кохання, щирості і високої духовності, гідності і чесності, звитяги і мужності, мудрості і ніжності. Країна поетичної творчості І. Франка мудра, дивовижно глибока і надзвичайно образна. Над його лірикою не владний час: зростають нові покоління, відходять у небуття революції і перевороти, змінюються політики і влада, а його поезії все так же зігрівають нас життєдайним теплом, сила якого не зменшилася і через півтора століття.

Жодного читача не залишать байдужим справжні шедеври інтимної лірики І. Франка, які входять в збірку «Зів’яле листя» – незвичайну «ліричну драму» поета. М. Коцюбинський назвав його «ліриком високої проби» і відзначив при цьому, що його поезії охоплюють «розуміння людської душі і широку гаму почуттів».

З якої ж бездонної криниці, з якого джерела черпав поет своє натхнення? Перш за все – це фольклорні твори українського народу, які у всі часи давали наснагу справжнім великим митцям. Саме тому прекрасне і одвічне почуття любові, оспіване І. Франком настільки цнотливо і чисто, що аналогії з народною пісенністю виникають самі по собі.

Любов до народної української творчості завжди була однією з головних пристрастей І. Франка. Великий «Каменяр» добре розумів, що найкращим і наймудрішим вчителем поета був, є і назавжди залишиться народ з його тонким розумінням прекрасного, неперевершеним оптимізмом і високою мораллю.

Ще змалку Іван, прислухаючись до маминих пісень, відчував на собі їх дивовижний вплив. Ті пісні могли розрадити душу, примусити замислитися над важливими життєвими проблемами або розчулити до сліз:

«Тямлю як нині: малим ще хлопчиною

В мамині пісні заслухувавсь я.

Пісні ті стали красою єдиною

Бідного мого, тяжкого життя».

У своїй збірці поезій «Зів’яле листя» І. Франко розкриває перед нами дивовижний і чарівний світ образів та ідей, що своїм корінням сягають у український фольклор. Ми одразу уявляємо собі гарну молоду дівчину, яку віддали заміж за нелюба, що позбавив її усіх радощів життя, коли з болем вчитуємося у рядки поезії «Червона калино, чого в лузі гнешся?». Калина «червоні ягідки схиляє додолу», а нам здається, що це по дівочому обличчю котяться сльози. Не має у калиноньки сил «вгору пнутися», до світла, до сонця, бо «отінив, як хмара» її дуб.

Як найчастіше буває в народних піснях, в творах І. Франка сумує верба, купаючи в річковій воді довгі коси-віти, жаліється біла берізка, бідкається горобина, зітхає яворина і шумить-плаче серед поля тополенька про гірку жіночу долю.

А пісня на вірш І. Франка і музику Кос-Анатольського «Ой ти дівчино, з горіха зерня» вже давно сприймається як народна. Улюблений серед народу образ ясної зорі – української дівчини виростає у поезії І. Франка до образу гордої чарівниці, чиє «слово гостре, як бритва», чиї устонька «тиха молитва», чиї очі «запалюють серце пожаром». Але що ж поробиш – така вже любов… Тому й ліричний герой, задивившись в дівчачі очі, що «темніші ночі», не хоче вже й сонця, згоден загубити свою душу і зранити її на «колючому терні» коханого серденька. Вічна мелодія страждань, вічна пісня кохання! Добровільно спалюючи себе на нещадному вогнищі пристрасті, герой пісні збентежено вигукує: «Ти мої радощі, ти моє горе».

У своїх ліричних поезіях І. Франку вдалося майстерно і гармонійно поєднати традиційні образи української народної поетики з власними художніми знахідками. Наприклад, в одному із своїх віршів поет нагадує, що стежка, яка веде до щастя, інколи може привести і до відчаю:

«Отсе тая стежечка,

Де дівчина йшла,

Що з мойого серденька

Щастя унесла.

Ось туди пішла вона

Та й гуляючи,

З іншим своїм любчиком

Розмовляючи…».

Доля назавжди поєднала життя та творчість І. Франка з фольклором, і це поєднання дало нам дивовижні за художнім оздобленням і своєю красою твори, які вже багато поколінь зробили, роблять сьогодні і будуть ще довго робити наших співвітчизників закоханими в життя і більш духовно багатими.


Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


сім + = 11



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)