Твір на тему: «Дощик у лісі»

...

Твір на тему: «Дощик у лісі» 5.00/5 (100.00%) 1 голос[ов]

Твір на тему: «Дощик у лісі»

Дрібний дощик монотонно шепоче по дахах, верхівках дерев, навіваючи дрімоту . Не хочеться залишати тепло затишної домівки, та все ж я вирішив сходити знайомою стежкою по гриби . Перший ліпший підберезник – його темний капелюшок здається мені глянцевим.

Потім я побачив лисички . Вони несподівано вигулькнули переді мною, наче впали з неба. Похиляючи за грибами, я не помітив, як зайшов у ліс далеко від стежки. Раптом я почув у кущах якийсь шурхіт. Я зупинився та не смів навіть ворухнутися, бо не міг зрозуміти, кого ж я зустрів, захопившись пошуком грибів.

Я почекав декілька хвилин і раптом побачив двох зайченят, які копошилися під низько схиленою гілочкою з лапатим листям. Це листя добре закривало зайченят від дощу, але вони були такі маленькі, що не могли зігрітися без тепла матері-зайчихи. Я ще трохи постояв на місці, а потім нахилився, щоб краще розгледіти маленьких лісових мешканців, яких несподівано зустрів на своєму шляху. Зайченята були ще настільки наївні, що вони навіть й не подумали від мене ховатися. Або не сховалися, тому що просто не відчували від мене загрози, бо я й сам ніколи не б не заподіяв їм шкоди. Я миттєво забув про гриби, пошукав навколо і знайшов великий кущ підсушеної трави, що якимось дивом ще не вимок під дощем. Я обережно взяв цю траву та огорнув нею маленьких зайченят. Через хвилину зайченята стали заспокоюватися і навіть приплющили очі – їм стало тепліше та спокійніше. Я ще трохи посидів, почекав, доки зайченята перестали копошитися у зробленому мною гнізді, підвівся та вже вирішив рушити назад. Але тут я зрозумів, що в такий час зайченята не повинні залишатися самотніми, і скоріш за всього, з зайчихою щось трапилося, бо вона не повернулася до своїх дитинчат у непогоду. Мені не залишалося нічого іншого, як висипати з кошика гриби і перекласти туди зайченят. Я був впевнений, що я вирощу цих зайченят, бо з їжею для них у мене не буде ніяких проблем, та й навички уходу за малими звірятами у мене залишилися після того, як у нашому домі оселилося маленьке кошеня.

Ось така несподівана пригода трапилась зі мною в лісі. Додому я повертався вже не сам, і навіть дрібний дощик, який так і не припинився, не міг погіршити мій настрій, бо я був дуже радий за те, що зовсім випадково зміг врятувати малих зайченят. Я вирішив, що коли вини виростуть, то й тоді я залишу їх у себе, бо проживши деякий час серед людей, вони вже не зможуть вижити у дикій природі. Нехай собі живуть у нашій родині та радують мене і моїх батьків своєю безпосередньою поведінкою та надзвичайною веселістю.


Завантаження...

Схожі твори

Коментарі

1 коментар до “Твір на тему: «Дощик у лісі»”
  1. анастасия сказав:

    клаф

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


+ 7 = тринадцять



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)