Твір на тему: “Чацкий очами Фамусова, Софії й інших героїв комедії” |

Твір на тему: “Чацкий очами Фамусова, Софії й інших героїв комедії”

...

Голосуйте за цей твір

Твір на тему: "Чацкий очами Фамусова, Софії й інших героїв комедії"

Це риторичне питання, озвучений головним героєм комедії А. С. Грибоєдова «Горі від розуму» Олександром Андрійовичем Чацким, давно вже покинув межі літературного твору й по нинішній день існує самостійно. Цим питанням задається кожний без винятку, тому що сутність людського буття укладена в єдності й боротьбі протилежних поглядів і думок. Ще великий Аристотель говорила: «Людина – істота соціальне».

И оцінюється людина по справах його не яким-небудь Всесвітнім Розумом, а іншими людьми, що мають свої чесноти й пороки. Геній Грибоєдова полягає в тому, що його комедія максимально наближена до реального людського життя. Автор не просто своїм велінням протиставляє «двадцять п’ять дурнів одній розумній людині», але й дає унікальну можливість глянути на Чацкого очами інших героїв комедії

Першої своє відношення до головного героя висловлює служниця Ліза в бесіді із Софією Павлівною про «справи серцевих» і весільних перспективах останньої. Її оцінка явно жіноча: Ліза говорить про ті якості Чацкого, які першими зауважують у ньому саме жінки:

Хто так чутливий, і весел, і гострий,

Як Олександр Андреич Чацкий!..

При цьому саме Ліза виступає в ролі першої спільниці Чацкого, виправдуючи його від’їзд із Москви сірістю й тужливістю тутешнього затхлого панського життя:

Де носиться ? у яких краях?

Лікувався, говорять, на кислі він водах,

Не від хвороби, чай, від нудьги…

Софія відразу настроєна до озвучених Лізою достоїнствам Чацкого більше скептично:

…Він славно

Пересмеять уміє всіх;

Бовтає, жартує, мені забавно;

Ділити із усяким можна сміх

Вона протягом усього дії комедії навмисно Дистанціюється від головного героя, споглядаючи його крізь призму живої й безсторонньої іронії, у якій всі достоїнства Чацкого, даровані йому Грибоєдовим, спотворюються, приймаючи вигадливі й комічні форми. У першій бесіді двох героїв Софія своїми немов невзначай загубленими фразами нібито навмисно провокує Чацкого виливати жовч на Москву і її мешканців:

Гоненъе на Москву

Що значить бачити світло!..

От вас би з тетушкою свестъ,

Щоб всіх знайомих перечесть.

Софія не залишає ніяких недомовок між нею й Чацким; вона пряма й щира, рішуче висловлює всі докори:

Веселість ваша не скромна,

У вас негайно вуж гострота готова…

…грізний погляд і різкий тон,

И цих у вас особливостей безодня;

А над собою гроза куди не марна

Саме Софія, відразу ж визначивши головного героя як «Не людина, змія!», дає й старт стрімкої розв’язки:

Він несповна розуму…

Павло Опанасович Фамусов приймає возвратившегося з подорожі Чацкого з видимою привітністю. Будучи здивованим питанням заміжжя своєї дорослої дочки й терза_ міркувань «Який же із двох?», поміщаючи на різні чаші ваг Молчалина й Чацкого, Фамусов намагається оцінити головного героя на предмет практичності. Втім, як і у випадку із Софією, позиція у відношенні Чацкого формується в першому ж їхньому масштабному діалозі, де Фамусов на свої речення «…маєтком не керувати помилково, а головне, піти-ка послужити» одержує порцію радикальної критики підвалин суспільства в порівнянні «століття нинішнього й століття минулого». Подібний поворот у бесіді

Ах! Боже мій! він карбонарій!..

Небезпечна людина!..

Що говорить! і говорить, як пише!..

Він вільність хоче проповедать!..

Так він влади не визнає!..

Розсерджений невмінням Чацкого тримати мова за зубами в присутності «солідної, відомого людини» Сергія Сергійовича Скалозубаа, що «знаків тьму отличья нахапав», Фамусов зміцнює у своїй думці остаточно й безповоротно. На якийсь час залишаючи сцену, він вертається в самий розпал жаркого обговорення божевілля головного героя, вносячи свою посильну лепту в зміцненні й роздуванні безглуздого слуху:

Я перший, я відкрив!

Давно дивуюся я, як ніхто його не зв’яже!..

По матері пішов, по Ганні Алексевне;

Покійниця сума сходила вісім раз

Відношення до Чацкому другорядних персонажів цілком і повністю ґрунтується на озвученому ким-небудь думці, оголюючи нездатність до самостійного аналізу й оцінки. Скалозуб, якому Фамусов відрекомендував Чацкого як «ділового, малого з головою, славно пишучого й переводящего», залишається при цьому думці навіть після монологу головного героя «А судді хто?!», де мова йде про жадібну пристрасть до чинів і мундирів. Тугоуховские обмірять Чацкого шкалою знатності й заможності, опираючись на слова Наталі Дмитрівни Горич.

Репетилов займається перед Чацким самобичуванням, самознищенням, виражає йому всю відданість, повагу, навряд чи представляючи навіть, хто є головний герой насправді. Кожний з учасників комедії кривить дзеркало, у якому відбитий Чацкий, на свій власний розсуд

«Не суди так не судимо будеш» – говорить древня народна мудрість. Істинність її незаперечна, і саме вона коштує гербовою печаткою на всій комедії «Горі від розуму». Будучибеспощадним суддею вдач і звичаїв московського суспільства, Чацкий сам попадає під суд, у якому в нього немає адвоката, зате є безліч самих різних обвинувачів. Задаючи своє риторичне питання, головний герой не одержує на нього однозначної відповіді, тому що риторичне питання такої відповіді не має, по визначенню


Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


7 − = нуль



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)