Твір-мініатюра на тему “Любов – це кара чи нагорода?” за новелою О. Гончара “Залізний острів” |

Твір-мініатюра на тему “Любов – це кара чи нагорода?” за новелою О. Гончара “Залізний острів”

...

Твір-мініатюра на тему “Любов – це кара чи нагорода?” за новелою О. Гончара “Залізний острів” 3.00/5 (60.00%) 1 голос[ов]

Твір-мініатюра на тему "Любов – це кара чи нагорода?" за новелою О. Гончара "Залізний острів"

Роман Олеся Гончара «Тронка» є унікальним твором як з точки зору порушених письменником проблем, так і з точки зору композиційної побудови. О. Гончару вдалося незвичайно складним способом схрестити найболючіші людські проблеми и висвітлити, з яким духовним і моральним багажем людина постає на порозі третього тисячоліття. Читаючи новели з роману, ми добре бачимо, наскільки незахищеною людина є перед викликами сучасної цивілізації, наскільки незахищеними є найцінніші людські почуття, зокрема кохання.

За сюжетом новели «Залізний острів», яка входить до складу роману «Тронка», двоє закоханих молодих людей із невеличкого степового селища – Віталік і Тоня – одного разу вирушили в море на прогулянку. Взявши баркас, вони вирішили оглянути затонулий з часів Великої Вітчизняної війни військовий корабель. Він вже давно притягував погляди молоді і бовванів на далекому горизонті чорним громаддям металу, наче якийсь таємничий залізний острів. Діставшись підбитого корабля, Тоня і Віталик прив’язали до нього баркас і піднялися на палубу. По розпеченому сонцем залізу закохані відправилися оглядати загадковий корабель. З палуби Тоня уперше побачила, як виглядає їхній берег, бо так далеко в море вона ще ніколи не запливала. «Почуття гостре, нервово-лоскітне охопило її. Хотілося сміятись, кричати, галасувати так, щоб усі почули! їхній крейсер. Двоє їх, двоє закоханих, на великому військовому судні. Ніколи, звичайно ж, не було на цьо­му військовому судні закоханої пари, щоб отак – він і вона. Лунали тут суворі команди, накази, радіопозивні, номери, шифри – все службове, суворе, владне А тепер їм скорилося це тисячотонне статеве громаддя, на сталевій арені могутніх рудо-іржавих палуб владарює сміх, їхня любов

Молодь ще довго оглядала корабель, бо Тоню цікавило абсолютно все – кубрики, рубки, люки і палуба, рясно всипана великими та маленькими дірками. Віталик був гарним екскурсоводом, але про ці дірки майже нічого не розповідав, лише буркнув на запитання дівчини: «полігон». Випадково Тоня звернула увагу на споруду, яка чимось нагадувала велетенську шпаківню. Віталик пояснив їй, що під час плавання там знаходився сигналіст, який спостерігав за морським простором. Хлопець швидко поліз вгору, але раптом зупинився і зблід, вглядаючись у синю далечінь. Дівчина теж подивилася у тому ж напряму і побачила, що їхній човен погойдується на хвилях далеко від затонулого корабля і поволі віддаляється. Вони з жахом зрозуміли, що стали заручниками на цьому кораблі і на можуть розраховувати на допомогу, бо навіть нікому не сказали про те, куди вони поїхали. Вони мовчки сиділи поруч на палубі. Віталик картав себе за те, що легковажно запросив дівчину в таку небезпечну подорож. Вона правильно зробить, якщо після цього не захоче його знати. Ця думка гнітила його найбільше усього. А ось Тоня, навпаки, відчула до свого коханого материнські почуття і ніжність.

Закохані довго просиділи на палубі, майже не рухаючись. Звечоріло і розпечене сонцем залізо швидко вистигало. Дівчина навіть задрімала, схиливши голову на коліна юнака. А Віталик, зворушений такою мужністю своєї дівчини, не міг заснути і увесь час розмірковував про те, що робити завтра для того, щоб врятуватися з цього залізного острова. Може спробувати запустити двигун корабля? Може розпалити багаття і його побачать з берега? Та чим і як це зробити? Як по-іншому можна викликати допомогу? Що зробити, щоб врятувати свою кохану? Він дуже переймався, бо Віталику була добре відома таємниця цього напівзатопленого корабля. Справа в тому, що цей залізний острів використовували льотчики для тренувальних нічних бомбардувань і досить часто корабель перетворювався на мішень для військових літаків. Та й Тоня знала про це. Але закохані в час небезпеки дбали лише один про одного, підтверджуючи своїми думками і своєю поведінкою своє кохання. І коли вже зажеврів схід, Віталик твердо вирішив, що буде боротися до останнього, на стане занепадати духом і буде намагатися врятувати свою кохану із залізного полону. А поки що «ці двійко, що на судні, забравшись на бак, сидітимуть на своєму залізному острові, ждучи нічного уда­ру, сидітимуть мовчазно зіщулені, мов останні діти землі, мов сироти людства!»

Любов – це все ж таки не кара, а справжня нагорода і головне завдання людини – зберегти свою здатність до захисту почуттів у будь-яких ситуаціях. Любов Віталика і Тоні, яка витримала міцність на випробування під час їх перебування на залізному острові, доводить нам, що це цілком можливо. Жодних докорів, жодних сліз і тільки прагнення знайти розумний вихід з пастки, не втрачаючи своїх почуттів і своєї людської гідності.

Закохані все ж таки врятувалися. Віталик за допомогою скельця добув вогонь, запалив одяг, і цей сигнал, дякувати Богові, помітили на полігоні, звідкіля і послали за ними катер. Вони ще довго не могли спокійно згадувати про ту пригоду, про те, як опинилися у пастці військового корабля. Та головне – Тоня і Віталик залишилися гідними звання людини і не зрадили своєму коханню, яке для них стало справжнім подарунком і допомогло врятуватися.


Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


вісім − = 4



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)