Книги мають свою долю

...

Голосуйте за цей твір

“Зимові дерева”. Цю книгу було видано в 1970 році в Брюсселі. Її автором був Василь Семенович Стус.

Вираз “книги мають свою долю” належав ще давнім римлянам. Вже тоді люди знали, що чималу роль у долі літературного твору відіграють певні зовнішні обставини, які зрештою і формують подальше його існування, а яко­юсь мірою і долю автора твору.

Василь Семенович Стус — найяскравіший представник епохи бурхливих шістдесятих, застійних сімдесятих, не­зрозумілих вісімдесятих. Саме так: аж три епохи пройшов поет, щоб трагічно загинути лише за шість років до здобуття Україною незалежності. Ким би став Василь Семе­нович, якби він зміг побачити свою батьківщину вільною? На мій погляд, видатним громадським діячем, і ще мені чомусь здається, що Стус неминуче розділив би долю загиблого за незрозумілих обставин В’ячеслава Чорновола — іншого видатного шістдесятника. Та все це лише припу­щення. Ми говоримо все ж таки про долю книг…

“Зимові дерева” — перша збірка Василя Стуса, яку про­читали шанувальники його таланту. Поет довго йшов до свого читача, особливо на власній батьківщині. І доля збірки “Зимові дерева” може вважатися втіленням долі всього літературного доробку Василя Семеновича. До речі, й сьогодні не можна сказати, що поезія та інші твори Стуса стали дуже популярними і виходять з друку масовим тиражем. Хоча повинно було б бути саме так. Можна навіть зауважити, що поезія Стуса пройшла повз переважну більшість читацького загалу, і це треба вважати долею як самих книг, так і їхнього автора.

Що нам лишається від чималої кількості Стусових поезій, а також його есеїстики, критичних статей, суто нау­кових робіт? Кілька текстів у хрестоматіях, скупа біографічна довідка і безкінечна пошана, яку ми з такою щирістю даруємо авторові, якого власне не знаємо й не хочемо знати. І це при тому, що йдеться далеко не про пересічне явище в українській поезії. Стус підніс поетичне слово на нову висоту, надав йому сучасного звучання, засвоїв уроки світової, передусім європейської поезії XX століття. Цей список можна продовжувати довго. Але книги найсучасні­шого з українських поетів досі блукають негостинними світами в пошуках свого читача. Де ви скнієте нині, Стусові “Зимові дерева”?


Завантаження...

Схожі твори

  • Любов до Батьківщини — одна з найбільших чеснот Батьківщина — найдорожче, що є в людини. Але у кожного вона своя — спекотна африканська країна, пустельна Австралія, гордовита Америка, маленьке європейське графство. Кожному мила своя […]
  • Твір на тему: «Зимові свята у моїй сім’ї» Сучасні українські сім’ї зустрічають та проводять зимові свята майже однаково, і про них досить складно скласти цікаву розповідь. Ми стали забувати про стародавні традиції святкування […]
  • Усе моє багатство — моє добре ім’я Часто кажуть: «Не посором свого імені», «Бережи своє добре ім’я», «Бережи честь змолоду». Ці прості і звичні вислови приховують глибокий філософський зміст. Поняття честі супроводжувало […]

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


6 + сім =



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)