Хто є для мене взірцем?

...

Хто є для мене взірцем? 5.00/5 (100.00%) 1 голос[ов]

У моєму віці слід мати взірець для наслідування. Це своєрідний компас, за яким можна спрямовувати свій життєвий шлях, здійснювати свій життєвий вибір. Я багато думав над цим, і нарешті знайшов ту людину, яку хотів би наслідувати.

Григорій Савич Сковорода був не просто видатним науковцем, письменником, релігійним діячем. Кілька деся­тиліть XVIII століття я б хотів назвати “добою Григорія Сковороди”.

До творів Григорія Савича належать численні байки, філософські роботи, підручники з етики тощо. Але най­головнішим, на мій погляд, твором цієї людини було, власне, її життя. З молодості й до останніх днів Сково­роду цікавила проблема щастя. Сам він формулював це питання приблизно так: як окрема людина може досягти свого власного щастя? Сковорода шукав вирішення цієї проблеми в царині моралі і релігії. Мені дуже подобаєть­ся те, що філософ шукав відповіді не в книжках і не поринаючи в безодню роздумів. Його життєвий шлях був сповнений зустрічей з людьми. Сковорода аж ніяк не вважав себе розумнішим за інших, і тому радо вступав у суперечки. Згадаємо: “У суперечці народжується істи­на”. Саме за це він отримав прізвисько “український Сократ”.

Григорій Савич, вже будучи досвідченим ученим, чима­ло подорожував Україною і країнами Західної Європи. Усюди він умів знайти ті знання, яких, як йому здавалося, у нього замало. У мене викликає захоплення це вміння вчитися, вміння дивуватися світові. Сковорода бачив у людях притаманні їм вади, але завжди вважав людину створінням, гідним Божого задуму.

Нинішній світ зробився дещо старшим, і мандрівного філософа сьогодні швидше за все ніхто не сприйматиме серйозно. Але я б хотів мати одну з найважливіших рис характеру Григорія Сковороди. Ця риса — вміння любити людей і поважати кожного вже за те, що він людина.

“Вашим сучасникам не вистачає як самоповаги, так і взаємоповаги, — так, мабуть, зауважив би Григорій Ско­ворода, якби він раптом з’явився в XX столітті. — Поз­бавтеся цього недоліку, і ви досягнете щастя!” Мені чомусь здається, що саме так думає Григорій Савич Сковорода, мандруючи смарагдовими просторами божого раю.


Завантаження...

Схожі твори

  • Любов до Батьківщини — одна з найбільших чеснот Батьківщина — найдорожче, що є в людини. Але у кожного вона своя — спекотна африканська країна, пустельна Австралія, гордовита Америка, маленьке європейське графство. Кожному мила своя […]
  • Твір на тему: «Зимові свята у моїй сім’ї» Сучасні українські сім’ї зустрічають та проводять зимові свята майже однаково, і про них досить складно скласти цікаву розповідь. Ми стали забувати про стародавні традиції святкування […]
  • Усе моє багатство — моє добре ім’я Часто кажуть: «Не посором свого імені», «Бережи своє добре ім’я», «Бережи честь змолоду». Ці прості і звичні вислови приховують глибокий філософський зміст. Поняття честі супроводжувало […]

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


+ два = 8



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)