Yellow Tea© by Fisana

Перейти к содержимому


Роздум по романі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін»


  • Авторизуйтесь для ответа в теме
В этой теме нет ответов

#1 shutnuk

shutnuk

    Главный Админ

  • Модераторы
  • 575 сообщений

Отправлено 29 Март 2014 - 15:07


Пушкіна, працюючи над романом «Євгеній Онєгін», створював не тільки образ свого сучасника, не тільки відбиття століття. У кожному рядку роману, у кожній дії й у кожній думці героїв — сам Пушкін. Але, розкриваючи самого себе через своїх героїв, Пушкін не міг не донести до читача своїх подань про жіночу красу — красі не тільки зовнішньої, але й духовної.  У кожної людини, а тим більше поета, свої подання й мрії «про ангела земному». Тому, напевно, у російській літературі жінки оспівані особливо гарні «Милий ідеал» Пушкіна — його Тетяна — і є та сама краса, що врятує мир. Коли читаєш роман або повторюєш про себе улюблені рядки, завжди мимоволі забуваєш про те, що Тетяна Ларіна — усього лише мрія, подання Пушкіна про те, який повинна бути жінка, гідна замилування й любові його, «одного з розумніших чоловіків Росії». Здається, що Таня — жива реальна людина.

У Михайлівськім, у музеї-садибі Пушкіна збереглася навіть лава, на якій сиділа Тетяна, слухаючи перший у своєму житті жорстокий урок Онєгіна. Так хто ж вона і яка вона, мрія самого Пушкіна?  Пушкіна виділяє Тетяну із представниць дворянського суспільства тільки лише тому, що вона по своєму розвитку вище багатьох з них. Краса навколишньої природи, постійна самота, звичка мислити самостійно, природний розум сформували внутрішній мир Тетяни, до якого, при всім своєму розумі, не доріс Онєгін.  У своїй сім’ї вона була самотня. Пушкіна пише:  Дика, сумна, мовчазна, Як лань лісова, боязка, Вона в сім’ї своєї рідної Здавалася дівчинкою чужої.  Зустрівши Онєгіна, у якому вона відчула незвичайної людини, Тетяна полюбила його.

Лист Ларіної вражає силою почуття, тонкістю розуму, повно скромності й краси. Онєгін не розглянув головного в Тетяні: Тетяна — це одна з тих цільних натур, що може любити тільки один раз. Онєгіна торкнуло лист, але не більше того. Він говорить Тетяні: «И скільки б не любив я вас, розлюблю негайно».

Образ Тетяни протягом усього роману зростає у своєму значенні. Потрапивши у вище аристократичне суспільство, Тетяна в глибині душі залишилася колишньою російською жінкою, готової проміняти «дрантя маскараду» на сільську самоту. Її стомлює нестерпну дурницю, що займає жінок її кола, вона ненавидить хвилювання. Поводження й учинки Тетяни протипоставлені модної пихи самолюбиво-байдужих дам вищого світла й обережної передбачливості порожніх, провінційних кокеток. Правдивість і чесність — основні риси характеру Тетяни. Вони проявляються у всім: і в листі, і в заключній сцені пояснення з Онєгіним, і в міркуваннях наодинці із собою.

Тетяна належить до тих піднесеним натурам, які не знають розрахунку в любові, і тому вони так прекрасні й неповторні.  У суспільстві, «де вихованням немудро блиснути», Тетяна виділяється своїми пізнаннями й оригінальністю. Наділена «норовливої головою», Тетяна проявляє незадоволеність життям у дворянському середовищі. І будучи повітовою панянкою, і княгинею, «величною законодавицею зал», вона тяготиться дріб’язковістю й убогістю інтересів навколишніх.

Пушкіна пише, захоплюючись її якостями:  Мимоволі, милі мої, мене стискує сожаленье; Простите мені: я так люблю Тетяну  милу мою.  Тетяна гарна й зовні, і внутрішньо, у неї проникливий розум, тому що, ставши світською дамою, вона швидко дала оцінку аристократичному суспільству, у яке потрапила. Її піднесена душа вимагає виходу. Пушкіна пише: «Їй задушливо тут… вона мрією прагне до життя польовий». Вона мала можливість випити гірку чашу панянки, вивезеної на «ярмарок наречених», переживши катастрофу своїх ідеалів. Вона мала можливість у московських і петербурзьких салонах, на балах уважно спостерігати за людьми типу Онєгіна, глибше зрозуміти їхню незвичайність і егоїзм.  Тетяна — та рішуча російська жінка, що могла б піти за декабристами в Сибір.

Вся справа в тому, що Онєгін не декабрист. В образі Тетяни Ларіній Пушкін показав прояв незалежного жіночого характеру, тільки в області особистих, сімейних, світських відносин. Згодом багато російських письменників — Тургенєв, Чернишевський, Некрасов у своїх добутках порушували питання про права російської жінки, про необхідність її виходу на широку арену суспільно-політичної діяльності. У кожного письменника є книги, де він показує свій ідеал жінки. Для Лева Толстого — це Наташа Ростова, для Лермонтова — Віра з «Героя нашого часу», у Пушкіна — це Тетяна ЛарінО.  У нашій сучасній дійсності вигляд «милої жіночності» придбав трохи іншу канву, ідеалом бачиться жінка більше ділова, енергійна, адже їй доводиться вирішувати так багато проблем, але суть душі росіянці жінки залишається колишньої: гордість, честь, ніжність — все те, що так цінував Пушкіна в Тетяні.





Количество пользователей, читающих эту тему: 0

0 пользователей, 0 гостей, 0 анонимных

Copyright © 2019 UKRTVORU.INFO