Ігор був добрим, розумним і доброзичливим хлопцем. Тому те, що він побачив у сусідському дворі, коли приїхав з міста до тітки Олі, дуже схвилювало й обурило його: “Рудий хлопець такого ж віку, як і він сам, стьобав лозиною рябе цуценя, тягаючи його по саду за шнурок”. Хлоп­чикові шкода, стало цуценяти, і він обміняв його на […]

Непосидючий, майстер на різні вигадки, Федько був страшенним розбишакою й халамидником: то шибку розіб’є з рогатки, то синця наб’є своєму другові, то змія відбере в хлопців. Перший по силі на всю вулицю. Але, незважаючи на все це, у Федька було дуже багато друзів: і Гриць, і Стьопка, і Спірка. Хлопці його дуже любили й поважали. […]

Миколка, син Прокопа, був дитиною слухняною, сумир­ною та соромливою. “Та ще ж такий чорнобривенький, білолиценький, носок невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерявий”. А ще дуже подобалося Миколці вчитися: “Страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особ­ливо як на урок загадають щось таке — чи про луку, чи про ліс…” До того ж […]

Василькові було дванадцять років, і в родині він був найстаршенький, гарний, добрий і розумний хлопчик, чуй­ний і співчутливий до будь-якого горя. Тому й сидів він засмучений цього вечора (а це був святковий вечір), і в голівці малої дитини снували не зовсім веселі думки: “Чого батько журяться?.. Чи того, що нездужають, чи того, що нема грошей […]

Тяжко-важко в світі жити