Велич науки і знань в образі вченого Бенедикта (за романом Ж. Верна «П’ятнадцятирічний капітан»)

Жуль Верн жив у непростий, але дуже цікавій час. У Європі розвивається наука. Успіхи і досягнення науковців швидко втілюються в життя, змінюючи його на краще. Майбутній автор також поринає в науку. Спочатку сісти за підручни­ки його примусив батько, а потім, зацікавившись, він сам із задоволенням здобуває фундаментальні знання.

Природний розум, отримані знання і безмежна фантазія перетворили простого адвоката Жуля Верна на всесвітньо відомого письменника. Він створив аб­солютно новий літературний жанр.

Деякий час Жуль Верн працював в одному із журналів. Його завдання поляга­ло в тому, щоб доступно і цікаво розповідати читачам про наукові відкриття. Са­ме тоді у письменника виникла ідея створити образ справжнього науковця. Свій задум він втілює в життя. У романі «П’ятнадцятирічний капітан» з’являється ди­вакуватий вчений, кузен Бенедикт. Мені здається, що Жуль Верн навмисне зображує його безпорадним, неуважним, щоб привернути до нього увагу читача. У свої 50 років Бенедикт забуває поїсти, не звертає уваги на свій одяг, бо єдине, що для нього важливо, — це ентомологія. Наука про комах поглинула його до останку. Бенедикт не помічав великих предметів, людей, але навіть найдрібніша комаха завжди привертала його увагу. Ентомологія не полишала кузена ні вдень, ні вночі. Відчуженість від реального життя, неуважність стали причиною того, що невеликий загін «Пілігрима» висаджується на узбережжі Африки, а не Америки. Отож причиною випробувань, які випали на долю героїв, стала ентомологія, яка погли­нула свідомість та підсвідомість кузена Бенедикта. Та чи можна засуджувати за це вченого? Він настільки добра людина, готова завжди прийти на допомогу, що його навіть шкода. Виникає бажання допомогти, заспокоїти, розрадити.