Уроки історії, які ми мусимо пам’ятати

Історія — це людська пам’ять. Вона ніколи нічого не забуває. Ні доброго, ні поганого. Усе в неї на обліку, усе передається. Що ж нам залишили попередні покоління? Це, я вважаю, велике прагнення волі. Ще із часів Київської Русі ви­борювали його в нескінченних битвах, а пізніше високо піднесли на своїх ко­рогвах лицарі волі — козаки. Потім — будівничі першої української народної держави.

Усе фіксується на сторінках історії. На всі часи запам’ятаються уроки крово­пролитних воєн, голодомори, репресії. Це завжди прокляття, це завжди людський біль. Мені здається, що найстрашнішим уроком історії була ні з чим не порівнювана трагедія — голодомор. Найжахливіша вона тому, що сталася вона не від якогось стихійного лиха, не від неврожаю чи раптової негоди. Цю трагедію свідомо створили люди. Організований сталінізмом голод виморив до дев’яти мільйонів українських селян! їх знищували не тому, що вони були селянами, а тому, що були українцями. Це трапилося в Україні, що споконвіку вважалася житницею, де завжди колосилися багаті лани пшениці.

Усе фіксується на сторінках історії. Зафіксувала вона і не такий уже далекий від нас 1926 рік, коли український письменник Микола Хвильовий кулею в скроню обірвав собі життя. Це дата, коли започатковано сталінський терор проти інтелігенції. Хіба маємо ми право забувати цей урок?

Нам і нашим нащадкам ніяк

Якщо ви бажаєта побачити твір повністю, лайкніть в одній із соцмереж

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


сім − = 2


Последние новости на форуме:




или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)