Твір про трагедію українського народу (За оповіданням О. Довженка “Україна в огні”)

...
Твір про трагедію українського народу (За оповіданням О. Довженка “Україна в огні”) 3.00/5 (60.00%) 2 голос[ов]

Жили собі люди: “У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства”. Звичайна родина Запорожців: батько — Лаврін, мати — Тетяна, сини — Іван, Роман, Савка, Григорій, Трохим. Усі діти — поважні люди. І свято сімейне йде, як по писаному — з українською піснею, з добрим словом, з вірою в майбутнє. Так починається оповідання Олександра Довжен­ка “Україна в огні”.

Війна почалася раптово. А особливо раптово вона почалася для тих, хто не вірив у можливість цієї війни. І запалала Україна.

Окупанти увійшли до села, і здавалося, що вони приїхали сюди на прогулянку. А гауляйтер України Еріх Кох пообіцяв кожному німцю аж сорок п’ять гектарів української землі: було від чого радіти. Та українці не дуже цьому зраділи.

Довелося старому Лаврінові Запорожцю стати сільським старостою. Це громада попросила його взяти гріх на душу. І життя продовжувалося вже за умов “нового порядку”: жорстоке і страшне.

А тим часом трагедія Україні тривала. Історики не раз зазначали, що саме Україна зазнала найбільших руйну­вань, людських і матеріальних втрат. Смерть, полон або знесилююча рабська праця, — ось що подарував україн­цям “третій райх”. Олександр Довженко — сучасник подій другої світової війни — знав це не гірше за найвидатніших істориків. Приваблює відвертість, з якою Довженко розповідає про несправедливість, що панувала в радянсько­му суспільстві навіть за часів такого тяжкого випробуван­ня. “Душі у людей були малесенькі, кишенькові, зовсім не пристосовані до великого горя”, — пише він про воєнторгівців, які відмовилися відвезти поранених. І цей приклад можна вважати втіленням загальної тенденції, яка панувала в тоталітарній сталінській державі. На жаль, українці ще не знали, скільки їхньої крові проллється, скільки смертей буде ще: на фронті, далеко на захід від фронту, далеко за схід від фронту.

“Незліченими ешелонами вивозили в Німеччину україн­ських людей”. Так, це ще один бік великої української трагедії. Довженко описує долю Христі як типовий приклад долі українських дівчат, яких примусово відправля­ли працювати до Німеччини. Замордованою і розтерзаною життям постає перед нами Христя.

Довженко описує й жахливий епізод каральної акції, яку запровадили в селі, де жила родина Запорожців. “Го­ріло все село. Все, що не встигло втекти до лісу, в очерети, в потайні ями, — все загинуло”. Стається і подія, часто описувана в українській літературі: батько й син мимо­волі опиняються по різні боки барикад.

Саме так вийшло із старшим Лавріном Запорожцем — сільським старостою. Йому довелося зустрітися з власним сином — партизаном Романом Запорожцем. Гіркою була та зустріч і страшною.

Ще один син старого Запорожця — Іван — командував артилерійською батареєю. Опис важкого бою нагадує зразки давнього епосу: бійці стримували наступ ворожих танків, не жаліючи власного життя: “Смерть не поскупи­лася на них, не пожаліла на них ні гриму, ні фарб, ні роз’ятрених ран, ні жорстких нелюдських каліцтв”.

Щоправда надія в Україні є. Це Олеся — втілення найкращих рис української жінки. Війна жорстоко увірвала життя матері, Савки, Григорія, діда Демида. Олеся зустрі­лася з усіма, хто вижив, коли село було звільнено від окупантів. Величне враження справляє закінчення твору “Ук­раїна в огні”: “Був вечір. І була ніч. А рано-вранці Олеся знов проводжала на війну весь свій рід, аби ніколи не по­думали лихі люди, що не був він щедрим на кров і вогонь, послані йому ганебною історією Європи”.

Олександр Довженко, на мій погляд, створив досить повну картину другої світової війни, щоправда побачену лише з одного боку лінії фронту. Як злякалися партійні функці­онери! Як мабуть метушилися агенти таємної поліції! Дійсно, такий погляд на війну погано вписувався в життєрадісний і пафосний “соціалістичний реалізм”. І трагедія України стала невід’ємною частиною драматичної долі самого Олексан­дра Петровича Довженка. “Україна в огні”, — ця назва багато про що говорить кожному з наших земляків.

Завантаження...

Схожі твори

Коментарі

1 коментар до “Твір про трагедію українського народу (За оповіданням О. Довженка “Україна в огні”)”
  1. Артем сказав:

    Дуже кльовий твір)

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


8 − чотири =



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)