Твір на тему: «Згаяний час – то втрачений скарб»

Твір на тему: «Згаяний час – то втрачений скарб»

Його не можна зважити або покласти в кишеню, виміряти лінійкою або загорнути в газету. Іноді його катастрофічно не вистачає, руйнуються наші плани, і важкий прес обставин деформує долі наших близьких і зовсім сторонніх для нас людей Але іноді буває й так, що його надлишок змушує нас думати про те, як би швидше позбутися від нього. Так, мова йде про час.

Фізичне і духовне життя людини дуже сильно залежить від того, наскільки вірно побудована наша система цінностей. Спробуйте дати маленькій дитині одночасно цукерку і золоте колечко або гаманець з грошима. Можливо, він візьме і те й інше, але основна увага буде зосереджена на солодкому. Дитині ще невтямки, що неїстівне, в даному випадку, має куди більшу цінність, ніж цукерка.

Нерідко і дорослі люди роблять подібну помилку, неправильно оцінюючи життєву ситуацію, людей, матеріальні і духовні цінності. Багато разів протягом життя нам потрібно знову і знову робити переоцінку і вносити зміни у вироблену нами систему цінностей. Адже залежно від обставин і місця, від ставлення людей і природних умов часто знецінюється те, що ще вчора ми вважали мало не найбільшою цінністю в нашому житті.

Якось один чоловік зі своїм слугою і двома верблюдами переходив пустелю і побачив кинуту кимось повозку, на половину занесену піском Яке ж було здивування подорожніх, коли обстеживши вміст возу, вони знайшли безліч золота і дорогоцінних каменів. Обрадувані люди, звичайно ж, спробували забрати знайдений скарб. І щоб відвезти весь чималий вантаж, вони вирішили злити частину питної води і викинути частину продуктів. Через кілька годин після того, як рушили в дорогу важко навантажені верблюди, піднялася піщана буря. Через кілька днів тільки ледь живий слуга дійшов до оазису. Загибель його господаря була результатом неправильної оцінки цінностей і жадібності.

Коли ми говоримо про цінності, то наша уява малює нам іноді гроші або золото, іноді будинки, машини, дачі. Трохи рідше – людей і добрі стосунки. І часто ми забуваємо про те, що є цінність, яка не знеціниться ніколи – це наш час. Хоча люди іноді кажуть час – гроші , але не вимірно цінніше грошей той час, який має в житті кожна людина. Чи замислювалися ви про те, що життя – найцінніше, що у нас є на землі, і воно складається з коротких відрізків часу: секунд, хвилин, годин. І що цей час не стоїть на місці і часто його нечутний біг стає помітним тільки тоді, коли озирнувшись назад, ми дивуємося, як швидко летять роки.

Кожному з нас дано життя. З першим криком дитини починається невтомний відлік часу. І ми не можемо сказати, скільки ще годин або років у нашому розпорядженні. Як же уважно ми повинні ставитися до дорогоцінного часу нашого життя, як ощадливо витрачати його, обережно розпоряджаючись тим, що всім нам дається тільки один раз.

Напевно, кожна людина інколи відчуває бажання повернути назад хід часу, думаючи: «Якщо б почати все спочатку, я б зовсім по-іншому прожив би своє життя». У цих словах оцінка життя. Оцінка використаного нами часу. Боячись втратити гроші або ключі від квартири, ми не часто замислюємося про втрату часу, який є унікальним.

Більшою чи меншою мірою дуже багатьом з нас доводилося шкодувати про зроблені нами справи. Як хотілося б виправити свої помилки, щось повернути назад. Але їх понесло незворотнім потоком часу. Забуваючи про нього, ми живемо у вихорі подій, справ, успіхів і невдач, і воно нагадує нам про себе іноді дзвінком будильника або відірваним листком календаря.

Все в нашому житті, кожен подих, має свою ціну. І розраховуватися доводиться не чимось матеріальним, а секундами і хвилинами нашого життя. Наприклад, відпрацювавши робочий день, ми отримуємо за нього зарплату. Але подумайте про те, що за ці гроші ми заплатили 7-8 годинами нашого життя. Коли ми на зупинці чекаємо трамвая – це теж коштує кілька хвилин нашого життя. І хвилини, перетікаючи в години, складають дні, місяці, роки. Куди ж іде те, що кожному з нас дається тільки раз?

«Згаяний час – то втрачений скарб». Як зрозуміти ці слова? Адже саме час дає нам можливість зробити будь-які справи, приділити увагу людям, оточуючим нас, або дізнатись про щось. Подумайте, на що вам було б не шкода віддати кілька хвилин – частинку свого життя?

Один студент, вже на останньому курсі, почав писати дипломну роботу. У його розпорядженні було кілька місяців. Він почав шукати папір для диплома і креслень, олівці, потрібну літературу. Багато ходив по магазинах, бажаючи знайти найкраще. Потім він почав ходити до друзям, викладачам, в бібліотеки. І скрізь він запитував, радився, чекав почути слушні думки. Вся ця робота настільки захопила його, що перед самою захистом він виявив, що ще не написав ні слова, не зробив жодного креслення, а його час вийшов.

Як часто буває, за другорядними турботами ми забуваємо щось дуже важливе. І лише жаль про втрачений час нагадує нам знову і знову: ти ж міг це зробити. Так непомітно і безповоротно відлітає час нашого життя, і ми раптом з жахом помічаємо, що ще вчора у нас була сила-силенна часу, а зараз ми з усіх сил намагаємося утримати дорогоцінні хвилини, що тануть на очах.

Якось раз людина, отримавши зарплату і радісно стискаючи в кишені пачку грошей, зайшла на базар. Купуючи то подарунок для дружини, то необхідні продукти, вона щедро розплачувалася з продавцями. Так було до тих пір, поки опустивши руку в кишеню, людина замість товстої пачки намацала всього один папірець і кілька дрібних монет.

Чи не схоже це на наше необережне поводження з часом? Коли ми молоді, нам здається що старість ще так далеко. А літня людина лише дивується, куди ж поділася та маса років, яка ще вчора здавалася такою нескінченною. Як же швидко розчинилася вона у вирі життя .

У чому ж сенс життя? На що має бути витрачено мій час? Люди часто самі собі та іншим задають подібні питання. Які ж справи мають цінність і на що в першу чергу має бути направлено мою увагу? Для чого кожен з нас має обмежений і дуже цінний запас часу?

Подивіться на дію часу в навколишньому світі, в людях, та й у нас самих. Чи не складається у вас враження, що вплив часу на все, що оточує нас, виявляється досить руйнівним? Маючи безперечну цінність, час все ж покриває зморшками наші обличчя, забирає силу, білої хуртовиною посипає наші голови. Могутні жорна часу руйнують будинки і міста, перемелюють камені і творіння давніх скульпторів, висушують річки, засипають піском родючі землі. Та й чи є що на землі, що може протистояти натиску настільки могутньою сили?

Якби у нас була можливість створювати речі, що не підвладні потоку часу? Напевно, скульптор, який створює пам’ятник, над яким не владний час, буде надавати своїй роботі величезне значення і направить на неї куди більше сил, ніж на ту, яка через 100, 200 або 1000 років буде розчавлена ​​невблаганним пресом століть. Напевно, і всі ми віддали б перевагу саме такій роботі. Навіщо будувати будинок, який через кілька років потрібно буде ремонтувати, якщо можна побудувати такий, що буде стояти не тільки 100 років, але і наші далекі нащадки зможуть постійно користуватися його затишком, не ремонтуючи? Так чи є на землі можливість докласти свої сили до такого будівництва?

Відповідь на це питання здається нам однозначним. Але все ж таки, не дивлячись на безнадійність і відчай, які здатні навіяти нам руйнівні сили, ці сили приводяться в рух часом. І просто треба завжди пам’ятати, що згаяний час – то втрачений скарб, найцінніше, що е у нашому житті.



Коментарі

2 коментарі до “Твір на тему: «Згаяний час – то втрачений скарб»”
  1. днил коментує:

    ппрррр

  2. максим коментує:

    клас

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


+ 8 = шістнадцять


Последние новости на форуме:




или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)