Твір на тему: «Все те, що я колись не встиг тобі сказати…» (замальовка за мотивами інтимної лірики)

...
Голосуйте за цей твір

Цей лист я пишу людині, якої вже немає. Вона не вмерла, не захворіла, просто одного разу тихо зникла з мого життя. Вже кілька місяців я беру до рук олівця і прагну висловити їй все те, про що я жалкую досі і те, що не сказав колись, боячись та не сміючи.

… Пам’ятаєш, коли ми вперше зустрілись, я подарував тобі букет синіх ірисів, точнісінько таких самих, якими заквітчувала себе Мавка, коли зривалась у нестримний танок навколо нічного багаття… Ці квіти так пасували до твого імені… Мені тоді здалось, що ці квіти безмежно личать твоєму розкішному волоссю і твоїм загадковим очам, що містично виблискували та постійно змінювали колір. Ти зрозуміла мене без слів, пожартувавши про вінок для лісової берегині…

Я боявся і часто цей страх отруював наші з тобою стосунки. Я боявся тебе покохати, боявся, що це зробить мене слабким, безпорадним, що я стану іграшкою в твоїх руках, що колись ти дізнаєшся про мене все та кинеш мене, бо я стану для тебе нецікавим.

Я боявся схибити, розчарувати тебе, образити похапливим доторком, невмілими поцілунками та обіймами. Бо ти – настільки особлива, що будь-хто поруч із тобою тьмяніє та просто втрачає будь-яку привабливість. Вони – старішають, а ти дорослішаєш і мудрішаєш, вони підвладні різким змінам у настрої, а ти – завжди, як маленька далека нікому не відома планета, де з опадів лише сонячні промінці…

Зараз, після стількох днів розлуки, я усвідомив, що тебе треба кохати обережно, я завжди боявся, що мені забракне ніжності, а мені забракло мужності сказати тобі про це.

Я сам не усвідомив, коли почав ревнувати тебе до твоїх мрій: мої ж то здійснились тоді, коли я зустрів тебе. Найгіршим було те, що у твоїх мріях забракло місця мені. Ти втомилась чекати моєї рішучості, моїх щирих слів, мого зізнання, втомилась просто перебувати у якомусь незрозумілому статусі. Ти невпинно йшла вперед, поволі зникаючи за обрієм. Шкода, що я так пізно усвідомив це… Мені вже не лишилось місця у твоєму житті.

Минуло вже стільки часу, а я досі не можу усвідомити, що тебе втратив. Адже для мене ти назавжди залишилась нестримним вихором, безупинним метеором, який колись увірвався у моє життя і навіки його змінив…

Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


4 + шість =



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)