Твір на тему: «В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи»

...
Твір на тему: «В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи» 5.00/5 (100.00%) 1 голос[ов]

«Усе своє життя я мріяв зробити щось велике і надзвичайно потрібне, і радісне для людей», – у цих рядках сповіді Олександра Довженка ключ до розуміння його творчості й навіть усього життя. Усе, найпотаємніше, передумане, виболіле, що створив митець, адресується багатостраждальному українському народу. Це прихований заклик не відступати від своєї історії, не позбавляти себе  самостійного шляху в майбутнє. Олександр Довженко ніколи не сприймав свою особисту долю окрему від життя свого народу.  Митець, за глибоким переконанням Довженка, не може бути щасливим в особистому житті, коли нещасливий його народ. У «Щоденнику» Довженко пише про Україну: «Зараз вона важко, коли не смертельно, поранена. Таких утрат, замовчуваних через свою жахливу правду, не знає ні один народ у світі».

Серед прекрасних кіноповістей Олександра Довженка чорною перлиною височіє його «Україна в огні» , цей трагедійний портрет нашого смертельного пораненого й все ж безсмертного народу.

Головним, наскрізним у кіноповісті є велетенський, епічний образ України, сплюндрованої фашистами й більшовиками. Епітетами «кривава», «попалена», «розбита», «поруйнована», «обездолена в загравах пожеж» дано «портрет» України тих буремних літ. Але водночас Довженко пише й про «невмирущі соняшники», які «повертали свої мрійні голови на схід сонця». І цим підкреслює красу, вічність, передчуття оновлення рідної землі. У повісті багато пейзажів. Кожен з них – невимовної краси. У цих описах – неперевершена краса України.

Але природа України – не тільки пречудові краєвиди. Це чи не найперше – її земля, настільки гарна, що гітлерівці вагонами вивозили її в Німеччину. Недаремно Крауз говорить своєму синові: «Цю землю можна їсти». Цією землею клянеться колишній поліцай, що перейшов до партизанів: «Клянуся святою рідною землею! От щоб я подавився нею, гляньте!» – він почав їсти землю, обливаючи її сльозами.» І такій клятві не можна не вірити.

«Україну знає той, хто був на її пожарах», – каже Довженко, бо він бачив Україну в огні.. Не стало ні хат, ні садків, ні добрих, лагідних людей. Одні тільки плечі біліли серед попелу… Нікому не було ні плакати, ні кричати, ні проклинати. Вкотре вже впродовж своєї історії Україна стала великою Руїною. Описів пожеж у кіноповісті багато, і через них перед нашим «духовним зором виникла вся Україна, в огні, у множестві страждань і тяжких протирічивих трагедійних стиків. Велика нещаслива земля». Як тут не згадати «Слово о полку Ігоревім»: «Горе розлилося по Руській землі».

«Україну в огні» пронизують й опромінюють образи Шевченківського «Кобзаря». Уже й сама назва повісті викликає в пам’яті рядки:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люди

Присплять лукаві, і вогні

Її, окраденую, збудуть…

Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


2 + п'ять =



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)