Твір на тему: “Так що ж хотів сказати Грибоєдов у своїй комедії?”

...

Голосуйте за цей твір

Твір на тему: "Так що ж хотів сказати Грибоєдов у своїй комедії?"

Мене завжди залучали книги, які змушували думати й порівнювати те, що було раніше, з тим, що є зараз і, можливо, буде потім. Пізнавані ситуації, дивна стійкість їх у часі, разюча незмінність тих або інших проблем при зовсім різних формах прояву завжди викликають величезний інтерес і бажання докопатися до причин, що породжують їх, зрозуміти, чому так натужно вони вирішуються в нашій країні

Однієї з таких книг є комедія А. С. Грибоєдова «Горі від розуму».

Цю комедію не зрячи називають безсмертною. Вона дивно співзвучна нинішнього життя, що завжди повна боротьби ідей, мировоззрений, характерів. Яку би проблему, поставлену автором, не розглядати з позицій сьогоднішнього дня, вона завжди так чи інакше знайде сучасне продовження. Чи йде мовлення про стан утворення в Росії, вихованні молоді, просуванні по службовим сходам, про відносини людей, хабарництві, любові, моралі, мові, мистецтві, військовому середовищі й многом іншому – у всім цьому простежується родова (кревна) зв’язок із проблемами сьогоднішнього російського суспільства

Чацкий – головний герой п’єси – вертається на батьківщину після багаторічної відсутності й попадає в абсолютно далекий йому мир панської Москви. Правда, він і не харчував особливих ілюзій щодо прогресивних змін в «древній столиці»:

Що нового покаже мені Москва?

Учора був бал, а завтра буде два.

Той сватався – встиг, а той схибив.

Усе та ж користь, і ті ж вірші вальбомах.

Однак, по його власному визнанню,

Коли ж постранствуешь, відвертаєш додому,

И дим батьківщини нам солодкий і приємний!

Він зовсім не збирається «пікіруватися» з Фамусовим: мети в нього були інші. Але обставини зложилися так, що йому нічого іншого не залишилося, як відстоювати свої погляди на ті або інші речі й, можливо, спробувати переконати більшість у своїй правоті.

Спроба Чацкого успіху не мала, але оголила корінні розбіжності в поглядах між «століттям нинішнім» і «століттям минулої». У них немає й не може бути точок дотику, немає шляхів до компромісу, тому що вони непримиренні

На Русі издревле так повелося, що росіянин мужик швидко їде, так довго запрягає. Наш народ любить поговорити, покалякать об всім, усе покритикувати. Однак провести в життя свої думки, ідеї, задуми – на це вже сил не вистачає

Не те щоб новизни вводили, – ніколи.

Урятуй нас боже! Немає. А причепляться

До тому, до сему, а частіше ні до чого,

Посперечаються, пошумят і… розійдуться

«Именьем, брат, не керуй помилкова» – це репліка Фамусова, адресована Чацкому. Швидше за все, керувати помилкове – значить проводити господарські перетворення, а фамусовская Москва не приймає ніяких нововведень у господарстві, тому що жителі столиці – переконані кріпосники. Але, незважаючи на те що кріпосне право було скасовано ще в минулому столітті, відношення деяких наших співгромадян до економічних реформ не змінилося

Чацкий не соромиться, не боїться «сміти своє судження мати» і висловлювати його вголос, тоді як вище світло воліє тримати свою думку при собі (якщо воно взагалі є) і не виділятися з маси

Мсьє Репетилов! ви! Мсьє Репетилов! що ви?

Так як ви! Можна ль проти всіх?

Так чому ви? сором і сміх

Раболіпство, неправда, лестощі, підлабузництво, хабарництво властиві панам з вищого світла. За допомогою цих «достоїнств» забезпечувалося просування по службовим сходам. Знатне споріднення також сприяло підвищенню звань:

При мені служащие чужі дуже рідкі;

Усе більше сестрині, своячки дитинки…

Як станеш представляти до крестишку чи, до містечка,

Ну як не порадеть рідному чоловічкові!

А своїх родичів намагалися прибудувати ближче до себе, тому що влада імущі під своїм початком воліли мати людей зручних, ніж розумних. Тому розумних людей у Росії за всіх часів пригноблювали й затискали. «Прямі канцлери у відставці – по розуму!»

И в наш час процвітає корупція, хабарництво, кумівство. Цими й іншими (у тому числі й описуваними Грибоєдовим) способами люди домагаються того, чого домагаються. Але серед всієї цієї неправди, бруду, обману є люди чесні й гідні, люди, не здатні й не бажаючі принижуватися, відступати від своїх принципів. І герой Грибоєдова саме з таких людей. Він хотів би служити справі, а не особам, і саме служити, а не прислужуватися, але сучасна йому епоха не допускала цього, як наші нинішні влади, незважаючи на так звану гласність і демократію, не допускають інакомислення

У питаннях про необхідність і форми утворення Чацкий і фамусовское суспільство теж не приходять до угоди. На думку консерваторів, ученье – чуму й «уже коли зло припинити: забрати всі книги б, так спалити». Саме через таке відношення до утворення в Росії дуже небагато було воістину утворених людей. І в наші дні положення з утворенням дуже важке. Матеріальне забезпечення шкіл, вузів залишає бажати кращого, та й прагнення до утворення в людей не дуже високе

На початку XIX століття у світських салонах набагато частіше чулося іноземне мовлення, ніж російська. Панувало, за словами Чацкого, «смешенье мов: французького з нижегородським».

Приїжджаючи в Росію, іноземці почували себе як удома й часто навіть краще, ніж будинку. Французик з Бордоіль «приїхав – і знайшов, що пещенням немає кінця; ні звуку російського, ні російської особи не зустрів: нібито в батьківщині, із друзями; своя провінція». Кінець XX століття схожий на початок XIX, як брат-близнюк. Культура, музика, мода – практично все скопійовано із західних зразків. Звичайно, різні народи повинні переймати щось коштовне друг у друга, але не можна ж запозичити всі подчистую, адже в Росії так багато своїх традицій, підвалин, звичаїв. Чацкий переживав із приводу такого «сліпого подражанья» деяких своїх співвітчизників. Йому було гірко й кривдно за те, що люди віддали «старовину святу» в обмін на «новий лад». І сьогодні є люди, подібні Чацкому, ті, хто намагається не втратити всі те російське, що залишилося

Погляд на заміжжя є ще однією проблемою, що залишається актуальної й для нашого часу. Знатні батьки минулого сторіччя оцінювали майбутніх зятів не по щиросердечних якостях і не по почуттях своїх дочок, а по товщині гаманця й положенню в суспільстві:

Ах! Матінка, не довершуй удару!

Хто бідний, той тобі не пари!

Не всі, звичайно, наші сучасники й сучасниці шукають свою половину, орієнтуючись на зазначені Грибоєдовим «цінності», але такий підхід, на жаль, аж ніяк не рідкість

Мова Грибоєдова простий і зрозумілий. Репліки його героїв давно стали крилатими словами, перетворилися в прислів’я й приказки, і ми вживаємо їх, іноді й не припускаючи, що їхній автор – Грибоєдов

«Горі від розуму» – комедія. І дійсно, смішно бачити, як марне намагаються члени фамусовского суспільства затупотіти й затоптати людини, якому не можуть дати гідна відповідь, пускаючи в хід безглузду плітку об нього божевіллі

И в самій справі смішно, і Грибоєдов сміється (а ми разом з ним), дивлячись на навколишню дійсність, виставляючи напоказ обмеженість, вузьколобість, пихатість, порожнечу, міщанську породу й природу «стовпів» фамусовского суспільства. Самі принципи фамусовского суспільства смішні, тому що замешени на тупості, безпросвітній дурості, принизливому угодовстві

Іноді, щоб перемогти зло, його досить просто виявити. А виявити його А. С. Грибоєдову вдається через порівняння поглядів, зіткнення думок, через конфлікт, незгоду, протиставлення характерів, оцінки тих самих явищ різними людьми. Зло в цьому випадку – це незначність більшості, застійність «суспільного болота», його небажання що-небудь змінити, рабська покірність, неповага до себе, байдужість. От на що спрямовано сарказм автора!

Хто бере гору в комедії? Чим завершується протистояння конфліктуючих сторін? Чи розв’язний у принципі цей вічний конфлікт між старим і новим, консервативним (звичним) і прогресивним (незвичайним і тому страхаючим)? Навряд чи його остаточне рішення взагалі може бути досягнуто. І проміжок часу, що відокремлює нас від подій п’єси, тому підтвердження

Назва комедії – «Горі від розуму» – викликає суперечливі почуття. Горі від розуму – це й смішно, і смутно, але це сміх крізь сльози, а не сміх рудого клоуна. Увесь світ сміється над дурістю, а в Росії й донині від розуму страждають у більшій мері, чим від його відсутності. І в цьому змісті комедія, що є по суті своєю патетичною драмою, анітрошки не втратила злободенності… На жаль…


Завантаження...

Схожі твори

  • Твір на тему “Як було засноване місто Харків” На землі краю, що збезлюдів, наприкінці XVI – першій половині XVII століття стали стікати переселенці – українські козаки Придніпров’я, особливо Правобережжя, що рятувалися від […]
  • Твір на тему: “Мій опис образа Чацкого” У суспільстві, «де той і славиться, чия частіше гнулася шия», незалежність Чацкого робить його «небезпечною людиною». Раболіпство не уживается з вільністю, а Чацкий «влади не визнає», […]
  • Твір на тему: “Успенський собор” Успенський собор, у відреставрованому будинку якого в 1986 році був відкритий Будинок органної й камерної музики, є одним з найкрасивіших місць у місті Харкові. Прародителькою […]

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


+ шість = 12



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)