Твір на тему: «Софія Київська – оберіг української духовності» ( за мотивами роману Павла Загребельного «Диво»)

...
Твір на тему: «Софія Київська – оберіг української духовності» ( за мотивами роману Павла Загребельного «Диво») 5.00/5 (100.00%) 1 голос[ов]

Що знав Павло Загребельний про творця Софії Київської? Які документи залишили свідчення про цього талановитого художника? На жаль, історія не зберегла імені майстра, а найпромовистіший документ на його користь – сам собор, його мистецьке оздоблення. Отже, перед письменником стояло вельми складне завдання: відтворити образ безіменного митця з його праці. Вигадавши творця Софії Київської, Павло Загребельний за літописами, художньою літературою та фольклором 11 ст. вгадує психологію обдарованого русича та його сучасників. Сивоок приходить до нас звідкись з недоторкано-білих снігів, з несходимих пущ. Художня інтуїція підказала письменникові, що творець Софії Київської мав бути пущанином, дитячі враження якого стали витоками його мистецького світовідчуття. Та для спорудження собору такого досвіду замало. І романіст розвиває думку, що майбутній архітектор мав досконало оволодіти законами мистецтва, котрі тоді могла дати йому візантійська культура. Понад тридцять років Сивоок ішов гірким шляхом пізнання істини й майстерності. Вони для нього нерозривні, і незадовго до гибелі він відкриє для себе найголовніше: «Бо що є мистецтво? Це могутній голос народу. Що лунає з уст вибраних умільців. Я – сопілка в устах мого народу, і тільки йому підвладні пісні, що пролунають, народившись у мені».

До цього відкриття митець ішов стихійно, але неухильно – його вели доля й покликання. Спочатку він не знав, що в ньому після смерті діда оживе буйнодивний світ кольорів. Наступний щабель його духовного зростання – захоплення красою церкви Богородиці. У язичницькій Радогості, захованій в «глибини зеленого дивосвіту», його вразила летюча барвна каплиця, а її хранителька Звенислава відкрила душу барв, які, мов люди, залежно від випадку, бувають веселі, чисті, лагідні, довірливі, невинні, сумні, крикливі, жалібні, холодні, теплі… Ось чому пізніше, у Константинополі, вже спробувавши в Радогості та болгарському монастирі «вичаровувати з небуття новий світ», Сивоок шукав у барві людину. Можливо, тому до нього на будівництво собору йшли «босі, без шапок, бідні, обідрані, несміливі, він учив їх, працював разом з ними, жив з ними в нужді і клопотах…». Отож, велика любов Сивоока до людей допомогла йому спорудити дивохрам. І коли доля поставила перед ним вибір: собор чи кохана? – він став на захист жінки. Так підказала йому любов і честь – інакше він не міг би бути гідним того дива, яке творив своїми руками.

Софія Київська постала з любові. І не так важливо, хто був її творцем. Адже увібравши кожною цеглиною, кожною лінією й кожною барвою променисте тепло душі свого творця, вона перетворилася для нашого народу на всесильний оберіг. Свідок тисячолітньої історії українців, Софія Київська й сьогодні стоїть на чатах нашої духовності, не дає впасти в прірву безпам’ятства й зневіри.

 

Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


+ дев'ять = 17



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)