Твір на тему: «Ще один епізод Великої Вітчизняної війни»

...

Голосуйте за цей твір

Твір на тему: «Ще один епізод Великої Вітчизняної війни»

Я хочу поділитися з вами розповіддю про одну давню подію, яка не увійшла в підручники історії, та все одно перетворилася на легенду Великої Вітчизняної війни. Про цю подію я почула від очевидця – Івана Петровича Гурвича, дідуся моєї найкращої подруги Соні.

Іван Петрович пройшов усю війну, має багато нагород. Все післявоєнне життя він пропрацював скромним вчителем географії, і я ніколи не підозрювала, що дідусь моєї подруги – справжнісінький герой, що зробив самий справжній подвиг. Але зовсім недавно Іван Петрович розповів нам з Сонею, що служив в легендарній бригаді капітана Флерова. Під час Великої Вітчизняної війни у її розпорядженні знаходилися знамениті на весь світ «катюші», які наводили жах на фашистів. Іван Петрович був командиром однієї з цих машин.

Дідусь моєї подруги розповів нам, що в жовтні 1941 року він, разом зі своєю бригадою, потрапив в оточення німців під Москвою. Їх командир, Іван Андрійович Флерів, дав наказ – будь якою ціною пробиватися до своїх, пожертвувати життям, але не потрапити в лапи до ворога. Адже в іншому випадку фашистам дістануться «катюші» – найпотужніша зброя, яку вони спрямують проти радянських солдат.

За словами Івана Петровича, він і його товариші 150 кілометрів пробиралися в тилу ворога, і з кожним метром міцніла надія, що скоро вже вони побачать своїх. «Але, видно, не судилося!» – Гірко зітхнув під час своєї розповіді колишній солдат. Через деякий час у машин закінчилося пальне – шанси на прорив до своїх зникли. Тоді капітан бригади дав страшний, але необхідний наказ – зарядити всі «катюші» залишками палива і дати останній бій німцям. А ті машини, які залишаться порожніми, підірвати.

Так і сталося. У ніч на 7 жовтня 1941 під селом Богатир команда капітана Флерова дала свій останній бій. Іван Петрович розповідав, що всі солдати мужньо виконували наказ командира, вели себе дуже гідно. Поки одні знищували німців, інші підривали «катюші», гинучи при цьому самі. Підірвав себе і командир батареї. Отримавши важке поранення, він вирішив піти з життя, знищивши головну пускову установку.

Іван Петрович і ще кілька солдатів дивом змогли врятуватися. Вони прорвалися крізь кільце німців і потрапили до своїх, де розповіли про подвиг своїх товаришів. Однак, як з обуренням зауважив Гурвич, гідно оцінити його змогли лише через багато років, коли присвоїли Флерову звання Героя Російської Федерації.

Згадуючи ці давні події, Іван Петрович не приховував своїх сліз. І сказав, що таке не забувається. І в цьому я повністю з ним згодна. Події тих страшних днів повинні пам’ятати всі покоління наших співвітчизників, повинні бути вдячними тим солдатам, і ніколи не повинні повторювати таких жорстоких помилок історії, як війна.


Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


вісім − = 1



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)