Твір на тему: «Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу»(за романом Павла Загребельного «Диво»)

...
Твір на тему: «Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу»(за романом Павла Загребельного «Диво») 5.00/5 (100.00%) 1 голос[ов]

Роман Павла Загребельного «Диво» є першою частиною епічного триптиху про Київську Русь, до якого входять ще «Первоміст» і «Смерть у Києві». Названі твори не мають спільних героїв, а їхні фабули аж ніяк не поєднані часом або місцем дії. Те, що єднає ці романи, – значно глибше. Воно – у провідних ідеях, які перетинаються.

Дія в «Диві» відбувається з 992 до 1037 року, а також у 1941-1942 і 1965-1966 роках. Це розповідь про мистецький витвір нашої давнини – Софію Київську – і про долю його та місце в нашій духовній історії. Власне, образ Софії й об’єднує в творі події майже тисячоліття.

Композиція «Дива» нагадує архітектуру собору, образно відтворену в романі: незвичайність планів, переходів, добудов, але в химерній симетрії прихована доцільність і гармонія. Вибудовуючи своє «Диво», письменник використовує композиційний прийом поєднання різних часів. У цьому йому допомагають такі позасюжетні елементи, як епіграфи.

Заспів до роману та епіграфи до кожної з його частин глибоко занурені у зміст.

До розділів про 11 століття взято вислови з літопису Нестора. У самій назві, наприклад, «Рік 1014. Літо. Болгарське царство», є лише літописна констатація. А в епіграфі – вияв гніву, скорботи й непримиренності людського сумління до візантійського тирана, прозваного Болгаробойцею за осліплення чотирнадцяти тисяч полонених: «Толи не будет межю нами мира, оли камень начнеть плавати, а хмель почнеть тонути». Несторове слово видається особливо доречним не тільки через його часову близькість до подій, викладених у романі, або через бажання автора дотримуватися принципів правдивого відображення історії. Адже ім’я Нестора для нас, українців ХХІ ст., є, як і Софія Київська, багатозначним і глибоким символом, з котрим пов’язані історична пам’ять народу, сув’язь поколінь тощо.

Надзвичайно промовистий епіграф до всього твору. Роман починається віршем німецького митця Бертольда Брехта, у якому звучить мотив уславлення безіменних народних творців:

«Хто звів семибрамні Фіви?

В книгах  стоять імена королів.

А хіба королі лупали скелі й тягали каміння?»
Про тих тиранів і королів ми часто через кілька тисячоліть пам’ятаємо лише про їхні злочини. Ім’я творців, каменярів-будівників цього храму історія не зберегла, пам’ять про їхній вчинок збереглась у наших серцях навічно.

Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


вісім − = 0



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)