Твір на тему: «Лист до Марусі Чурай» за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»

Твір на тему: «Лист до Марусі Чурай» за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»

Роман у віршах Ліни Костенко є одним з найвидатніших творів цієї письменниці. Головна героїня, за ім’ям якої названий твір, втілила у собі найкращі риси української жінки, притаманні жінкам тому часу. І якщо б у мене була змога написати їй листа, я б це зробила приблизно так:

«Добрий день, Марусю! Я пишу тобі листа, як до справжньої подруги. Ти мене зовсім не знаєш, але я добре знаю твоє життя і ті причини, за якими ти опинилася у такому становищі. Я вважаю, що ти добра дівчина і розумієш важливість свого мистецького покликання. Я тебе добре розумію, коли твоє серце сповнюється гордістю за те, що козацький полк співає твої пісні, бо твої пісні допомагають козакам воювати.

Я хочу сказати, що ти справжня українська дівчина, бо ти розумієш кохання як почуття, яке невід’ємно від громади, а творчість твоя зацікавлює не тільки вузьке коло родичів та знайомих. Я бачу, що ти прагнеш до дії, хочеш в повній мірі пізнати людські радощі і страждання в усій їх повноті.

Я жалкую, що твоя любов виявилася роздвоєною, тому що ти зустрілася з розчахнутою душею твого коханого – Гриця Бобренка. Ти молодець, що розумієш нерівність своїх почуттів з почуттями Гриця:

«Моя любов чолом сягала неба,

А Гриць ходив ногами по землі.

Важливо тільки відчути, що в цих словах

не стільки докір чи осуд, скільки скрута, зітхання, тута…»

Я хочу тобі сказати, що подружнє життя трактує не тільки спільність однодумців за поглядами на світ, а й спільність людей, яких, насамперед, єднають чисті, високі, нічим не заплямовані почуття та духовна рівність. Твоя вірність, на мою думку, рівнозначна вірності своїй батьківщині і своєму народові, глибокій пошані  до вироблених століттями норм співжиття, та до культури суспільства. Поважаю я тебе і за те, що для тебе особиста доброзичливість і почуття обов’язку є нерозривним цілим, тому я вважаю, що ти, Маруся, насправді талановита дівчина, яка виросла серед людей, в суспільстві яких, перш за все, шанується мораль, в суспільстві яких основним правилом поведінки завжди було відверте ставлення до оточуючих, уболівання за процвітання і щастя свого народу.

Ти, Марусю, мені, дуже подобаєшся, бо я поважаю твоє відкрите ставлення до кожної людини. Ти молодець, що всі свої найсвітліші почуття висловлюєш у піснях, і при всьому цьому ти залишаєшся справжньою жінкою.

Ти, Марусю, справжня українська жінка, для якої любов є священним олтарем, яка, так як і всі інші, буває беззахисною та ніжною, зачарованою та змученою, пристрасною та всепрощаючою. Ти, Маруся, – справжня жінка, і якщо б ти жила в наші часи, я б дуже хотіла, що б ти була моєю подругою.

Я дуже дякую тобі за твої уроки, які ти піднесла мені та моїм сучасницям, за приклад вірності та відданості. І прощаючись з тобою, я сподіваюсь, що ти обов’язково втілишся в одну з наших сучасниць та будеш й далі вчити нас справжнім почуттям, справжньому відношенню до найближчих людей і до тих, хто нас оточує.

До побачення, Маруся, і щастя тобі у всіх твоїх сподіваннях!»

«Злочинниця, − а так би й зняв би шапку,
На смерть іде, − а так би й поклонивсь».

Роман у віршах Ліни Костенко є одним з найвидатніших творів цієї письменниці. Головна героїня, за ім’ям якої названий твір, втілила у собі найкращі риси української жінки, притаманні жінкам тому часу. І якщо б у мене була змога написати їй листа, я б це зробила приблизно так:

«Добрий день, Марусю! Я пишу тобі листа, як до справжньої подруги. Ти мене зовсім не знаєш, але я добре знаю твоє життя і ті причини, за якими ти опинилася у такому становищі. Я вважаю, що ти добра дівчина і розумієш важливість свого мистецького покликання. Я тебе добре розумію, коли твоє серце сповнюється гордістю за те, що козацький полк співає твої пісні, бо твої пісні допомагають козакам воювати.

Я хочу сказати, що ти справжня українська дівчина, бо ти розумієш кохання як почуття, яке невід’ємно від громади, а творчість твоя зацікавлює не тільки вузьке коло родичів та знайомих. Я бачу, що ти прагнеш до дії, хочеш в повній мірі пізнати людські радощі і страждання в усій їх повноті.

Я жалкую, що твоя любов виявилася роздвоєною, тому що ти зустрілася з розчахнутою душею твого коханого – Гриця Бобренка. Ти молодець, що розумієш нерівність своїх почуттів з почуттями Гриця:

«Моя любов чолом сягала неба,

А Гриць ходив ногами по землі.

Важливо тільки відчути, що в цих словах

не стільки докір чи осуд, скільки скрута, зітхання, тута…»

Я хочу тобі сказати, що подружнє життя трактує не тільки спільність однодумців за поглядами на світ, а й спільність людей, яких, насамперед, єднають чисті, високі, нічим не заплямовані почуття та духовна рівність. Твоя вірність, на мою думку, рівнозначна вірності своїй батьківщині і своєму народові, глибокій пошані  до вироблених століттями норм співжиття, та до культури суспільства. Поважаю я тебе і за те, що для тебе особиста доброзичливість і почуття обов’язку є нерозривним цілим, тому я вважаю, що ти, Маруся, насправді талановита дівчина, яка виросла серед людей, в суспільстві яких, перш за все, шанується мораль, в суспільстві яких основним правилом поведінки завжди було відверте ставлення до оточуючих, уболівання за процвітання і щастя свого народу.

Ти, Марусю, мені, дуже подобаєшся, бо я поважаю твоє відкрите ставлення до кожної людини. Ти молодець, що всі свої найсвітліші почуття висловлюєш у піснях, і при всьому цьому ти залишаєшся справжньою жінкою.

Ти, Марусю, справжня українська жінка, для якої любов є священним олтарем, яка, так як і всі інші, буває беззахисною та ніжною, зачарованою та змученою, пристрасною та всепрощаючою. Ти, Маруся, – справжня жінка, і якщо б ти жила в наші часи, я б дуже хотіла, що б ти була моєю подругою.

Я дуже дякую тобі за твої уроки, які ти піднесла мені та моїм сучасницям, за приклад вірності та відданості. І прощаючись з тобою, я сподіваюсь, що ти обов’язково втілишся в одну з наших сучасниць та будеш й далі вчити нас справжнім почуттям, справжньому відношенню до найближчих людей і до тих, хто нас оточує.

До побачення, Маруся, і щастя тобі у всіх твоїх сподіваннях!»

«Злочинниця, − а так би й зняв би шапку,
На смерть іде, − а так би й поклонивсь».


Схожі твори

Коментарі

2 коментарі до “Твір на тему: «Лист до Марусі Чурай» за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»”
  1. Денис коментує:

    класс

  2. Инна коментує:

    Отлично)

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


− шість = 3


Последние новости на форуме:




или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)