Твір на тему: «Червоне – то любов, а чорне – то журба»(інтимна лірика Дмитра Павличка)

...
Голосуйте за цей твір

В одному з віршів Дмитро Павличко висловлює напрочуд тонке філософське спостереження: все залишається в тобі самому, відтак ідеал – краси, кохання, поезії – мусить бути нездійсненний, до кінця не усвідомлений і не осягнутий:

«Щасливий той, хто бачив мрію,

Але не доторкнувсь її».

Інтимна лірика Павличка відкриває нам всю принаду мрії, той незбагненний дивосвіт, що зветься людським серцем. Вихідною основою Павличкових інтимних поезій є філософія оптимізму. Теми смерті й безсмертя – вічні в мистецтві, у них – ключ до розуміння переживань, почуттів людини. Виходячи з правікового народного досвіду, поет аж ніяк не погоджується з настроями безоглядної зажури, відчаю. Він пише, що й печальна поезія мусить давати «проголошуватись радості наперекір смуткові». Саме тому кохання- це не джерело туги й смутку, а гарант вічної тривалості життя, вічної оновленості, притаманній природі. Ця аналогія проводиться послідовно, знаходячи не раз свій прямий і відвертий вияв.

Відтак «є в цілунках рятунок від смерті» – є нове життя, і саме тому червоний колір – це колір стиглої пшениці й налитого яблука, колір сонячного променя, червоний колір знаменує собою енергію тієї вічної субстанції, яка не зникає.

Аналогія між природою та людиною, між циклами оновлення та зів’янення, оновлення світу любов’ю йдуть від давнього світогляду народу, від філософської основи землеробського календарного циклу. Приміром, на думку багатьох мовознавців, слово «весілля» походить від «веселія», пов’язаного з пробудженням природи; із святкуванням весняного сонцестояння збігалася пора одружень. Навіть символіка червоного кольору як кольору стиглої пшениці й кольору любові має фольклорне джерело: мотив «сіяння», «віяння» золотого зерна О. Потебня пов’язував із «золотими» весільними подарунками молодим. Проте ці паралелі не варто сприймати як прямі перегуки чи стилізацію. Поет вбирає поняття, уявлення, слова як своєрідний духовний генетичний спадок. Згодом їх далекий відгомін знаходимо у власному глибоко індивідуальному стилі, образній системі Дмитра Павличка.

У його творах мотив відродження природи переростає в мотив безсмертя краси, справедливості, правдолюбства. Спадкоємність духовних традицій стає продовженням добрих начал природи, і ця ідея знаходить свій вияв у найрізноманітніших персоніфікаціях сил і явищ природи, життя людей. Поет трактує ідею відродження як універсальну, як основу світосприйняття природи й життя. Вона, ця ідея, виразно прочитується в багатьох віршах.

Тут та ж творча мить, що і в багатьох інших віршах. Але вона сприймається як мить від минулого до майбутнього, адже прадавні рушники служать сьогоднішньому весіллю, а рідна пісня «бере з душі напої» для часів прийдешніх.

Завантаження...

Схожі твори

  • Сміливі завжди мають щастя Люди звикли говорити про себе, що вони щасливі або нещасні. Але у розумінні кожного, щастя неоднакове. А  деякі люди взагалі вважають себе нещасними все життя, тому що так і не […]
  • Твір на тему: «Образи у творах Євгена Маланюка» Найбільшою проблемою для України є її діти. Тому наступним важливим мотивом для Євгена Маланюка стає мотив кволої нації, нації, не здатної стати ланкою, що з’єднувала б Бога і Україну. Цей […]
  • Твір на тему: «Особливості п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло Любов’ю до України, свідомістю національної гідності пройнята п’єса Куліша «Мина Мазайло». Політична комедія Миколи Куліша є нищівною сатирою на малоросійщину, російський великодержавний […]

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


3 + сім =



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)