Твір на тему: «Біографія Івана Котляревського»

...
Голосуйте за цей твір

Твір на тему: «Біографія Івана Котляревського»

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Т. Г. Шевченко

Іван Петрович Котляревський народився у родині дрібного дворянина, який служив звичайним канцеляристом у магістраті Полтави, 9 вересня 1769 року. Дитячі і шкільні роки Івана Котляревського минули там же, у Полтаві, в обстановці, дуже близької до сільської, серед мальовничої природи Ворскли. Тогочасна Полтава спочатку була невеличким полковим містечком, а з 1769 року стала одним з повітових центрів Харківської губернії. Лише коли було утворено Полтавську губернію, з 1802 року місто почало впорядковуватися і зростати.

Певних відомостей про те, яку початкову освіту отримав І. П. Котляревський, до нас не дійшло. Скоріш за все перші знання хлопець набув у місцевій парафіяльній школі, яка існувала в місті з XVII століття. За тогочасними звичаями дітей у тій школі навчав дяк. У період з 1780 по 1789 роки Котляревський навчався у Полтавській духовній семінарії.

Не закінчивши повного курсу, у 1789 році І. П. Котляревський кидає навчання у семінарії. Це природно, адже хлопець був жвавим і життєрадісним, його ніяк не приваблювала кар’єра у церковній сфері. Після семінарії він служив у різних полтавських канцеляріях, а пізніше вчителював у поміщичих родинах, здебільшого на Полтавщині. Саме в цей час І. П. Котляревський починає працювати над поемою «Енеїда».

Більше десяти років, з 1796 по 1808 рік Котляревський перебував на військовій службі. Сіверський полк, у якому служив Іван Петрович, під час російсько-турецької війни входив у склад російської армії і приймав участь у задунайському поході 1806-1807 років. За сумлінне виконання дипломатичних доручень та виявлену у боях хоробрість Котляревський отримав декілька нагород і чин капітана. Незважаючи на тяжкі умови військової служби, митець не відмовився від творчості. Свідченням цього може бути «Пісня на новий 1805 рік князю Куракіну», яку Котляревський написав у 1804 році.

Слід зауважити, що вже на початку XIX століття І. П. Котляревський був достатньо відомим письменником, більшість українців знали його як автора яскравої і нехарактерної для тогочасної української літератури поеми «Енеїда». Перші три частини цієї поеми з’явилися спочатку у 1798, а потім у 1808 році і були надруковані навіть без відома автора. Незважаючи на те, що сам Котляревський був дуже незадоволений діями конотопського поміщика Максима Пурпури, який, проживаючи у Петербурзі, без дозволу поета надрукував «Енеїду», але дивлячись з височини століть, ми повинні бути тільки вдячними людині, завдяки якій читачі отримали змогу оцінити цей видатний твір І. П. Котляревського. Крім офіційного видання, поема «Енеїда» швидко поширювалася у вигляді численних переписів.

Після відставки і невдачі влаштування у Петербурзі І. П. Котляревський повертається у Полтаву і з 1810 року займає посаду наглядача в полтавському Будинку для виховання бідних дворян.

У 1812 році, після початку Вітчизняної війни Котляревський займався формування 5-го козачого українського полтавського полку. Він не брав безпосередньої участі у бойових діях, але навіть після розгрому армії Наполеона він виконував військові доручення. У 1813 році Котляревський їздив з депешами у Дрезден, де на той час розташовувалася ставка російської армії, потім двічі відправлявся у Петербург і у 1818 році з військовим дорученням побував у Кременчуці.

Повернувшись після виконання військових обов’язків у Полтаву, І. П. Котляревський з головою поринув у театральну діяльність. Він з задоволенням приймав участь у влаштуванні любительських вистав, сам виконував багато, здебільшого комічних, ролей, граючи в популярних в той час п’єсах Княжіна. У 1816 році Івана Петровича призначають директором Полтавського театру. Зустрівшись одного разу з актором-кріпаком Щепкіним, який виступав на гастролях у Полтаві в складі трупи Штейна, він одразу розуміє, наскільки талановита людина перед ним. І. П. Котляревський близько сходиться зі Щепкіним, а потім допомагає викупити його з кріпацтва.

В цей же час Котляревський не забуває про творчість і пише п’єси «Москаль-чарівник» і «Наталка Полтавка», які вже у 1819 році з успіхом йдуть в українських театрах. Не проходить задарма і спільна його діяльність зі Щепкіним, яка тягнеться протягом чотирьох років – з 1818 по 1821 рік. За цей час Полтавський театр стає кращім в Україні і про нього швидко поширюється добра слава.

У ці роки І. П. Котляревський був дуже обізнаний з культурним і мистецьким життям України, адже підтримував досить тісні зв’язки з багатьма науковцями, журналістами і письменниками. Він прекрасно розбирався в українській етнографії і фольклорі, не менш добре знав більшість українських пам’ятків старовини. Іван Петрович надавав багато допомоги етнографам і вченим-історикам – В. Пассекові, І. Срезневському, Б Бантишу-Каменському, автору багатотомної «Історії Малої Росії». У 1821 році Котляревський отримав звання почесного члену «Вільного товариства любителів російської словесності».

В останні роки свого життя І. П. Котляревський постійно залишається у Полтаві, а у 1782 році займає посаду попечителя «богоугодних закладів», як в той час називалися богадільні, притулки і лікарні. У 1835 році Котляревський залишив службу через хворобу і вийшов у відставку. В цей час він мало виходив з дому, але його не забували і безперервно відвідували знайомі і друзі. Перед смертю Котляревський надав «вільну» останнім двом родинам своїх кріпаків і роздав бідним майже усе своє майно. Помер Іван Петрович Котляревський 29 жовтня 1838 року. Виявляючи свою глибоку пошану великому поетові, письменникові, драматургові, громадському діячеві і гуманній, щирій та простій людині, на похорон зійшлося майже все населення Полтави. З часом на його могилі вдячні земляки спорудили пам’ятник, який являв собою колону з позолоченим хрестиком, що спиралася на чотирьохкутний постамент з надписом на мідній дошці: «Майор И. П. Котляревский, сочинитель «Энеиды на малорусском наречии». На шістдесят п’яту річницю з дня смерті митця у Полтаві було відкрито пам’ятник першому класикові української нової літератури, який був виконаний відомим скульптором Л. В. Позеном.

Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


+ 8 = дванадцять



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)