Трагізм долі митця в романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»

...

Трагізм долі митця в романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» 4.90/5 (98.00%) 10 голос[ов]

Трагізм долі митця в романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»

М. Булгаков в романі «Майстер і Маргарита» утверджує цінності творчості і кохання та їхньої рятівної сили в долях Майстра і Маргарити.

Образові Майстра віддана найдорожча Булгакову ідея безсмертя справжнього мистецтва. Персонаж Майстра міс­тить чимало автобіографічних елементів, у цьому образі відбилися риси ґетевського Фауста, письменника М. Гого­ля. Головним є те, що булгаківський Майстер змальований як узагальнений образ митця. Ідея істинності мистецтва Майстра розкривається через систему протиставлень цьо­го героя офіційному літературному світу. І тема роману, за який узявся Майстер, і напрямок її розробки, діаметраль­но протилежний виховному курсу, що його провадила то­талітарна влада, і його дивовижна, незнайома ідеологічним догмам і приписам духовна свобода — все це суперечить офіційному еталону радянського письменника. Майстер від­верто виражає почуття відрази до примітивної та бездар­ної літературної продукції, що її видають співці радвлади. А після подання рукопису роману на суд арбітрів радянсь­кого красного письменства він стає відкритим об’єктом для нищівної критики колег по літературному цеху. Вирізняє Майстра з-поміж юрби берліозів та рюхіних і його пись­менницький «непрофесіоналізм». Адже за фахом і родом за­нять він був істориком, внутрішня потреба написати роман виникла у нього так само спонтанно, як зародилася любов між ним і Маргаритою). Найпершим доказом істинності мистецтва Майстра є те, що написаний ним роман достеменно відтворював єршалаїмські події. Незаперечна достовірність цього «п’ятого Єван­гелія», написаного Майстром через багато століть після роз­прави над Христом і на тлі розквіту войовничого атеїзму у СРСР„ підкреслюється розповіддю свідка цих подій Воланда та сновидінням Івана, котре подається як органічне продовження цієї розповіді.

Тема істинності роману про єршалаїмську трагедію створює простір для численних паралелей між Майстром і Ієшуа. Так само, як Ієшуа, Майстер є носієм вічної істини, так само він через служіння цій істині вступає в конфлікт із владою і проходить свій хресний шлях. Однак, на відміну від Ієшуа, Майстрові бракує духовних сил витримати важкі випробування і в цьому є трагізм його долі. Морально зла­мавшись під натиском зовнішнього світу, він кидає руко­пис у вогонь — тобто зрікається і свого мистецького дару, і своєї мистецької місії. Тим часом відмова від мистецтва означає для героя відмову від життя: він знаходить приту­лок у психіатричній лікарні та заспокоюється вірою у власне божевілля. Таким чином він відмовляється від боротьби, від любові, від самого себе. Ось чому після смерті Майстра його душа, що зазнала трагічного зриву, потрапляє не до «царс­тва світла», а до царства «спокою»: «Він,— говорить вісник Божественної волі Левій,— не заслужив світла, він заслужив спокій». Довгожданий, омріяний героєм спокій був водночас і знаком нагороди за його прижиттєві муки, і знаком про­щення його людської слабкості.

У романі стверджується думка про фатальну прире­ченість носіїв вічних цінностей (істинної любові, істинного мистецтва, істинної моральності) у тоталітарному суспіль­стві, а звідси й тема трагічності долі справжнього митця.


Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


п'ять − 1 =



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)