Роман «Злочин і кара» Ф. Достоєвського як вираження нового, поліфонічного типу художнього мислення

«Злочин і кара» — один із найскладніших творів світової літератури. У своєму романі Федір Михайлович Достоєвський зобразив життя російського суспільства середини XIX століття з його убозтвом, безправністю, гнобленням і розбещенням особистості, що задихається через усвідомлення свого безсилля і тому бунтує. Письменник розповів нам про героя, «що взяв у душу свою всі болі і рани часу».

Оповідь у романі йде неквапливо, але вона тримає нас у постійному напружен­ні. Раскольніков живе в страшній «труні», Соня — у потворному «сараї», Мармеладов живе в «холодному кутку», і в окремому номері, «задушливому і тісному», проводить свою останню ніч перед самогубством Свидригайлов. Дівчата з вули­ці, жебраки, трактирні відвідувачі, що прагнуть віднайти бодай хвилину забуття у вині, — ось атмосфера зображеного письменником Петербурга. Безвихідь стає лейтмотивом роману. І не дивно, що в одного з цих людей, Родіона Раскольнікова, виникає ідея змінити своє існування. Загнаний таким життям у глухий кут, він наважується на моральний злочин проти самого себе.

У протесті Раскольнікова важко провести чітку грань між добром і злом. Достоєвський

Якщо ви бажаєта побачити твір повністю, лайкніть в одній із соцмереж

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


шість − 4 =


Последние новости на форуме:




или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)