Реферат на тему: «Запахи або історія одного вбивці» за романом П. Зюскінда «Парфумер»

...

Реферат на тему: «Запахи або історія одного вбивці» за романом П. Зюскінда «Парфумер» 4.00/5 (80.00%) 4 голос[ов]

Реферат на тему: «Запахи або історія одного вбивці» за романом П. Зюскінда «Парфумер»

Помітним явищем літературного процесу кінця ХХ століття став роман Патріка Зюскінда «Парфумер», який вийшов у світ в 1985 році. Сьогодні його перекладено на десятки мов, в тому числі і на українську. Успіх роману у читача – масового та елітарного – був воістину сенсаційним, тоді як про самого автора мало що відомо. Інтерв’ю він не давав, текст не коментував. Крім роману його перу належать новели «Голубка», «Поєдинок», «Історія пана Зоммера», п’єса «Контрабас» та деякі інші твори.

Основна ідея роману полягає в тому, що геніальна особистість несе людству неминуче зло. Не випадково невідомий майстерний парфумер, поставлений в один ряд з такими видатними породження пекла, як маркіз де Сад, Сен-Жюст, Фуше і Бонапарт, які жили з ним в один час. Геній в трактуванні П. Зюскінда – натура демонічна, винятковий особистий дар якої поневолює кожну окрему людину і людство в цілому.

Володіючи абсолютно неймовірним нюхом, він не тільки розрізняє тисячі запахів, але й здатний розкласти будь-який аромат на його складові і сконструювати необмежену кількість нових, самих вишуканих і дивовижних духів.

Для головного героя роману Гренуя оточуючий його світ – це грандіозна і особлива система, яка складається виключно із зрозумілих для нього запахів. Навіть у дитинстві він заговорив лише тому, що йому знадобилося якось назвати явища і предмети, які Гренуй розумів тільки за запахом. По запаху він не лише знаходив дорогу додому, по смороду і аромату він орієнтувався у житті, причому ніколи не робив різниці між огидним і прекрасним.

Знаменно те, що Гренуй не мав людського запаху, він не мав зовсім ніякого запаху. Продовжуючи традицію Ф. Кафки та А. Камю, П. Зюскінд робить свого героя чужим і далеким всьому людству. Гренуй – геніальний, психічно хворий, позбавлений належного людській натурі набору почуттів і якостей, він володіє одним гіпертрофованим умінням розрізняти найтонші відтінки запахів. Але мало того, він ставить перед собою завдання вкрасти людський запах, створивши дивовижну есенцію, якийсь аналог вічно жіночною краси. Маніяк стає злочинцем, але навіть викритий, він врятовується тим, що його новий парфум діє на натовп як гіпноз. Завдяки цьому лиходій і урод стає кумиром публіки.

При всій своїй демонстративній відокремленості головного героя роман П. Зюскінда розповідає досить актуальну притчу про те, як спокушає і одурманює зло, про те, як краса може помінятися місцем з потворністю, бо все прекрасне в оточуючому світі, спроможне провокувати інстинкти споживання і збагачення, може перетворитися на штучне і фальшиве, створене не природою, а хворим мозком людини. Найголовніша і досить прозора думка роману полягає в тому, що злий геній досить просто може перетворити своїх шанувальників у справжніх маріонеток, у скопище рабів і полонених.

А найстрашніший парадокс автор роману приховав на закінчення оповіді про геніального парфумера. Натовп, який став заручником генія, який поклоняється своєму кумиру, в той же час несе йому і загибель. Таким чином звичайний обиватель майже несвідомо захищає власну посередність від посягань обранців природи.

Головна ідея роману «Парфумер» і його стрижень  полягає в запахах та їхніх дивовижних метаморфозах, зрозуміти які дано не кожному. Навіть сама техніка мови роману орієнтується на центральну метафору твору і збігається з традиційною технологією парфумерної справи. Як і хороші духи, літературний твір створений у П. Зюскінда на гармонійному поєднанні контрастів. У романі постійно перегукуються дві основних теми – все  і нічого, життя і смерть, аромат і сморід. У цьому відношенні показним є описаний автором неперевершеного аромату Гренуєм метод створення геніальних речей: «все, все пожирав він, вбирав у себе підряд… постійно складав нові комбінації запахів, створюючи і тут же руйнуючи без помітного творчого принципу. Складав свої ароматичні композиції хаотичним способом, а саме, змішуючи інгредієнти, здавалося б, навмання, в дикому безладді». Такий самий творчий принцип лежить і в основі роману. П. Зюскінду вдалося талановито змішати інгредієнти багатьох відомих романтичних героїв: Квазімодо, Петера Шлеміля, Генріха фон Офтердінгена та деяких інших. Таким чином у «Парфумері» створено множинний образ головного героя Гренуя.

У своєму романі письменник показав, наскільки дієвими і потужними є невидимі і на перший погляд безпредметні струми запахів, і якою незвичайною силою вони володіють. Часом ніщо не може так сильно притупити почуття і порушити перевантажену пам’ять, як невідомо звідки здобутий аромат, навіть якщо це досить специфічний запах з негативним знаком. І тому треба пам’ятати, що гамма емоційних реакцій людини на запах надзвичайно широка – від захвату до відрази, як і гамма реакцій на будь-який інших геніальний винахід.


Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


8 − = два



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)