Реферат на тему: «Леся Українка»

...
Реферат на тему: «Леся Українка» 4.41/5 (88.21%) 56 голос[ов]

Реферат на тему: «Леся Українка»

Лариса Петрівна Косач більше відома нашим співвітчизникам і читачам за кордоном як Леся Українка. Вона народилася 25 лютого 1871 року у місті Новоград-Волинському і виховувалась в сім’ї інтелігенції. Її дід по материнської лінії Яків Драгоманов був декабристом а її дядько з часом став відомим літературним критиком, публіцистом, істориком і громадським діячем, якого переслідував царський уряд. Виїхавши за кордон, Михайло Драгоманов створив у Женеві вільну друкарню, в якій його співвітчизники видавали свої твори, оскільки на території тогочасної України видавати книжки рідною мовою було неможливо.

Мати Лесі Українки була відомою на той час українською письменницею, твори якої видавалися під ім’ям Олена Пчілка. Саме вона мала величезний вплив на свою доньку, саме вона вибрала для неї псевдонім, який зобов’язував її до надзвичайних діянь. Батько Лесі Українки, Петро Антонович Косач, був людиною прогресивних поглядів, за що ще в студентські роки був виключений з Петербурзького університету.

З ранніх літ становлення видатної української письменниці відбувалося у сприятливих умовах благотворного впливу матері поетеси, яка пізніше згадувала: «Мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини походжу, але від того не менше кололи мене поетичні терни». О. Гон­чар, аналізуючи цей період в житті Лесі, додавав: «Разом з родиною і близькими людьми майбутню поетесу формувала, виховувала й готувала до творчого подвигу вся тодішня передова Україна».

Творча сім’я Косачів добре приятелювала з М. Старицьким, П. Житецьким і М. Лисенком. З самого дитинства Леся Українка росла в обстановці народних пісень і казок. Вона вже в чотири роки вміла читати, а в п’ять – писати і грати на фортепіано. Дівчинка навіть пробувала творити власну музику, але потім не один раз зітхала, говорячи, що тяжка неду­га не дала їй можливості стати композитором. Матір Лесі Українки зби­рала зразки народних вишивок, і мале біляве дівча не тільки милу­валося красою узорів, а й у вісім років виконало майже непосиль­ну для такого віку роботу: вимережило батькові сорочку.

Незважаючи на те, що сім’я майбутньої письменниці була досить велика, вона завжди жила у достатку. Леся Українка мала три сестри і двох братів. Її батьки на протязі свого життя займалися громадською діяльністю і навіть їздили на всесвітню виставку, що відбулася у Парижі  наприкінці 1870-х років. Дітей родина досить часто залишала під опікою родичів і Лесі це дуже подобалося .
Взагалі родина письменниці мала чимало друзів серед неблагонадійних. Прикладом цьому може служити тітка Лесі Українки Олександра Косач-Шимановська, яка була дружиною політичного в’язня і вчила майбутню видатну письменницю грі на фортепіано,. Крім усього, вона дуже добре знала українську історію і літературу.

На початку 1881 року наказом міністерства внутрішніх з справ батька Лесі Українки було переведено до Києва і дівчина одного разу з братом Михайлом пішла на річку Стир, щоб побачити, як святять воду. Там вона застудилася і захворіла. Хвороба дівчини дала ускладнення і виявилося, що у дівчини розвився туберкульоз кісток. У той час для найстаршого сина Михайла і молодшої від нього на півтора року Лесі батьки найняли приватних учителів. Ці вчителі, як і у Києві, де якийсь час жила Олена Пчілка з дітьми, вчили їх за програмою чоловічої гімназії. В цей час під керівництвом дружини Миколи Лисенка Ольги Деконор Леся Українка вчилася грати на фортепіа­но.

Літо родина Лесі провела у селищі Колодязне, яке назавжди зачарува­ло письменницю прекрасною природою і розповідями місцевого селяни­на Лева Скулинського про «нечисту силу». Наступну зиму вони знов перебралися у Київ, де Леся вивчала класичні грецьку та латинську мову. У той час хво­ра дочка викликала глибоку тривогу матері. Улюблениця батька, Леся стала й улюбленицею матері, хоч колись Олена Пчілка навіть не дуже раділа її народженню. Мати допомогла дочці вивчи­ти німецьку й французьку мови та заохотила її до творчості. І якщо ім’я Леся вибрала собі сама ще в дитинстві, то псевдонім був підказаний матір’ю, яка інтуїтивно відчувала, що її дочка стане відомою і національно свідомою людиною. При сприянні матері у восени 1884 року у львівському журна­лі «Зоря» з’явилася перша Лесина публікація – вірш «Конвалія».

Взимку Олена Пчілка запропонувала Лесі і її брату Михайлові пере­класти українською мовою повість М. Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Наступного року у Львові вийшла книжка пере­кладених оповідань М. Гоголя, авторами якої були молоді Косачі, що обрали псевдоніми Леся Українка та Михайло Обачний.

Наступні роки стали роками великих Лесиних страждань. Хвороба стрімко прогресувала, вражала суглоби правої ноги, а для лікування потребувалися все нові й нові кошти. Мати возила дівчину в Ки­їв до професора О. Рінека, який раніше оперував Лесі ліву руку, видаливши уражені туберкульозом кістки кисті. Через рік Леся Українка  побувала у Варшаві, але лікарі відмовилися робити операцію і лише виготовили протез для ноги, який давав можливість Лесі ходити без сторонньої допомоги. Влітку 1888 року батько повіз Лесю на лікування в Одесу. У цей час вірші юної поетеси друку­валися у багатьох львівських журналах, на її твори звернули увагу відомі  галицькі критики І. Франко та М. Павлик.

Під час короткого гостювання в столиці України у брата Михайла Леся відвідувала гурток «Плеяда», де, крім поезій, вона почала писати прозу. У 1890 року з-під пера Лесі Українки вийшли непересічні поезії «Мій шлях», «Contra spem spero», «Сім струн» та інші.

Повернувшись з Відня, де мати з дочкою були на консультації у видатних лікарів, родина Косачів зупинилися у Львові, де вони інколи зустрічалися з І.Фран­ком, В.Гнатюком, М.Павликом. У цьому ж 1891 році, у селищі Колодяжне до Косачів приїжджала дружина І. Франка з дітьми, а пізніше гостю­вав і сам І. Франко. М. Павлик зав’язав з Лесею листування і навіть вислав їй для прочитання повість О. Кобилянської «Царівна».

У березні 1893 року у Львові вийшла перша збірка поезій Лесі Українки під назвою «На крилах пісень». Схвальну рецензію на першу книгу молодої поетеси написав О. Маковей, який досить правильно визначив провідні мотиви творчості Лесі Українки. «Перший – то сумовитий погляд авторки на своє життя і долю, другий – то культ природи, а третій – то культ України і світове горе. Леся Українка усе своє життя цікавилася історією своєї Батьківщини.

Ще у віці дев’ятнадцяти років Леся Українка написала для своєї молодшої сестри підручник під назвою «Стародавня історія східних народів». У цьому підручнику майбутня письменниця проводила багато паралелей дійсності далекого минулого і сучасності. Цей підручник виявився досить доступним для розуміння, лаконічним і цікавим. Далі Леся зацікавилася філософією, а також почала випробувати свої сили в публіцистиці. Разом зі своєю сестрою Ольгою вона достатньо довго відвідувала лекції у Київському університеті, а з тим постійно займалася самоосвітою, завдяки чому з часом стала найосвіченішою жінкою не тільки в Украйні, а й в усій Європі. У 1884 році Леся Українка гостювала у свого дядька Михайла Драгоманова в Болгарії, деякий час працювала у нього а в бібліотеці, впорядковуючи її і наче відчуваючи близьку смерть свого родича.

В Україні за вже відомою в той час письменницею було встановлено негласний нагляд, але Леся Українка нехтувала цим наглядом. Одного разу вона надіслала Людмилі Драгомановій статтю під назвою «Голос однієї ув’язненої». В цій статті вона критикувала французьких діячів мистецтва за їх схиляння перед російською імператорською родиною, яка саме в той час відвідала столицю Франції. Поезію «Мати-невільниця» письменниця присвятила Марії Павлівні Воронцовій-Ковалевській, яка отруїлася в знак протесту, коли Надію Сигиду забили до півсмерті різками з наказу коменданта Карійської тюрми Масюкова. Стосунки з революціонером С.  Мержинським зподволь з дружніх переросли у кохання. Леся Українка взяла на себе страшний труд: доглядати вмираючого і коханого друга до самої смерті. Нажаль, Сергій поводився далеко не по-джентельменськи, змушував Лесю писати листи його коханим, нервував, коли не було відповіді, дорікав, що Леся знищила його послан­ня або відсилала їх, аби ті не знайшли адресу. Платою за піклу­вання і жертовну любов були Лесі Українки були безсердечні слова коханого: «І все одно, Ларисо, я тебе не любив». Про перебування поетеси в Мінську біля С. Мержинського існує багато легенд, і одна з них розповідає, що поему «Одержима» поетеса написала в ту ніч, коли помер Сергій Менжинський, а вона сама сиділа коло покійника до ранку.

Слід сказати, що знайомих і друзів у Лесі Українки було завжди багато. Вона цікавилася творчістю П. Грабовського, познайомилася і потім листува­лася з О. Кобилянською, називаючи її в листах «Хтось чор­ненький» або «Хтосічок». Відвідала Леся Українка і Буковину, лікувалася в Карпатах, в Беркуті, де проводила диспути з І. Франком про мистецтво. Про видатну поетесу особливо піклувався український фольклорист Климентій Квітка, який пізніше став її чоловіком.

Але хвороба прогресувала, і в пошуках лікування Леся Українка поїхала в Італію. Взагалі поетеса багато мандрувала по світу, та її хворобу не могли подолати ні вітчизняні, ні зарубіжні лікарі. У Венеції Леся познайомилася з італійською письменницею Альбіною Бізе і під її впливом почала писати драми у віршах – жанр, який пізніше надзвичайно вдався Українці. У 1899 році у Львові вийшла друга збірка Лесі Українки «Думи і мрії», а у квітні 1902 року в Чернівцях – книга поезій під назвою «Відгуки». Потім у співав­торстві з Климентієм Квіткою поетеса видала збірку «Дитячі ігри, пісні й казки з Ковельщини, Луцьщини і Звягельщини на Волині».

Першою і в той же час дуже вдалою трагедією Лесі Українки ста­ла «Касандра». Окрилена успіхом, вона створила ще «Одержиму» та «Жертву», але при другому виході у світ збірки «На крилах пісень» ці драми були заборонені цензурою. Пізніше за достатньо короткий час письменниця написала поему «Одне слово» і після цього стала все більше відчувати себе драматургом. Письменниця спробувала опанувати також сатиричний жанр і на­писала поезії «Веселий пан», «Практичний пан», «Пан-народовець», в яких влучно висміювала так званих друзів народу.

В ніч з 17 на 18 січня у Київській квартирі Косачів було зроб­лено трус. Цей трус суттєво відрізнявся від обшуку 7 червня 1902 року в Одесі, коли жандарми так і не знайшли у Лесиних валізах нічо­го компрометуючого. Тепер у руках з’явилося аж 120 заборонених книжок. Лесю Українку та її сестру заарештували, але все обійшлося досить спокійно і скоро обидві сестри були вже на волі. Наприкінці липня 1907 року Леся Українка та Климентій Квітка одру­жилися. Чоловік одержав посаду в Кримському суді в Балаклаві, і подружжя переїхало туди, а згодом перебралася до Ялти. Здавалося б, прекрас­ний морський клімат повинен був би сприяти покращенню здоров’я, але поетесі стало гірше. Берлінський професор радив їхати родині до Єгип­ту, але зібрані на поїздку гроші подружжя віддало на організацію етнографічної експедиції, яка повинна була записати ме­лодії українських народних дум. Фонограф репертуару кобзаря Гната Гончаренка подружжя вислало до Львова.

Дуже далеко від рідної України – в Талаві, Тбілісі і Єгипті Леся Українка не забувала про рідну землю. На чужині, в країні пірамід, поетесу знайшов і відвідав український історик, академік Д. Яворницький. Критичний стан здоров’я змушував Лесю Українку до частих переїздів. У 1911 році сім’я опинилася в Кутаїсі, де чо­ловік одержав посаду. Письменниця вже відчувала наближення смерті. Вона переслала сестрі Ользі свій архів, до виснаження працювала над «Лісовою піснею», яку розпочала третього, а закінчила 25 липня. «Лісова пісня» вийшла друком в Києві ще за життя поетеси, в 1912 році. У Кутаїсі було написано її драми «Ка­мінний хрест» та «Оргія». Друзі та близькі наполягали на лікуванні. Леся ще раз відвідала Єгипет. Подорожі стали для неї мукою, надії на полегшення не виправдувалися.

Письменниця мужньо готувалася до трагічного кінця. У бе­резні 1913 року вона написала заяву до бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченко з проханням прийняти її твори в депозит, а 28 квітня вона востаннє приїхала до Києва, прийшла на присвячений їй вечір в клубі «Родина», а всередині травня відбула в Кутаїсі.

З голосу вмираючої дружини Климентій Квітка ще встиг за­писати народні пісні, а матері й сестрі Ользі Леся продиктувала зміст задуманої драми «На передмісті Александрії». Тяжкохво­ру поетесу перевезли до Сурамі, але врятувати її вже ніхто не міг. 19 липня між першою і другою годиною ночі вона померла. Труну з прахом доставили до Києва. 26 липня 1913 року Лесю Українку поховали на Байковому кладовищі. Поліція не дозволи­ла ні промов, ні співів, а щоб ніхто не посмів порушити заборо­ну, дала у супровід похоронної процесії наряд кінноти. За тру­ною йшов багатотисячний натовп. Україна ховала свою дочку.

Завантаження...

Схожі твори

  • Косач Лариса Петрівна (Леся Українка) Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 р. в м. Новоград-Волинський. Мати її (Олена Пчілка) була пись­менницею, батько — юристом, прогресивним громадським діячем. […]
  • Нечуй-Левицький Іван Семенович Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище Левицький) народився 25 листопада 1838 р. у містечку Стеблів, тепер Чер­каської області в родині сільського священика. Змалку знав багато […]
  • Твір на тему «Лист до Панаса Мирного» З відстані майже двох століть ми бачимо, що без Панаса Мирного, без його літературної творчості, не можна навіть уявити українську літературу. Цей видатний письменник став одним із […]

Коментарі

5 коментарів до “Реферат на тему: «Леся Українка»”
  1. Анриетта сказав:

    дуже гарно написано, усе зрозуміло, але хотілось побачити щось окремо про твори!!!!!!!!!!!)))))(((((((

  2. Мидведь сказав:

    мне нравится

  3. Юлія сказав:

    Реферат супер!!!

  4. Юлія сказав:

    кккккккккккккккккккккккккллллллллллллллллллллллллллааааааааааааааааааааааааааасссссссссссссссссссс

  5. Оля сказав:

    Клас

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


8 − чотири =



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)