Осінній ліс

Не буває таких фарб, ні, не буває! Яскравим золотом заграв ліс, і вранішні серпанки стали золотими. Простяг­неш долоню до жовтогарячого листя, а воно не пече, сяючи в останніх сонячних променях. Що робити тепер шукачеві пригод, як не мандрувати осіннім лісом, що так фантас­тично змінився за кілька коротких днів?

Усе-таки колір золота дуже одноманітний. Палітра осінніх фарб багатша. Тут є і тьмяно-жовтавий, і світло-брунатний, і колір, який нагадує червоне золото, і ще багато, дуже багато найтонших відтінків.

Якщо подивитися крізь жовтизну листочка на сонце, то можна вгадати долю цього листочка, мовби прочитав­ши його життя. Чорні цяточки свідчать, що прилітали до листочка пташки і, трохи подзьобавши, вирішили пошука­ти чогось смачнішого. Один край у листочка ніби більш загорілий: це на нього так дивилося сонце — довго й уважно. Дивіться: поблизу черешка прикріпилась якась комаха в пухнастій зимовій одежині. Ні, не турбую, не турбую, спокійного сну.