Художній дивосвіт поруч

...
Голосуйте за цей твір

Художній дивосвіт поруч

Донецький край! Хто тебе не знає?! Ти розкинувся від Сіверського Дінця до Азовського моря. Ти щедрий на легенди, пісні, сказання. Ти, донецький краю, славишся людьми працьовитими, талановитими. Це вони прославили і возвеличили рідну землю своєю творчістю. Серед них — М. Петренко, М. Чернявськйй, В. Сосюра, Б. Горбатов, П. Байдебура, Л. Жариков, П. Безпощадний та багато інших.
Своєю відданою любов’ю до Батьківщини, рідного народу прославився відомий український поет-романтик Михайло Петренко. Дорогим і близьким був поетові рідний край — Слов’янщина. У багатьох віршах він згадує “тихий Тор”, Святі гори, Слов’янськ. Серед них “Ось-ось Слов’янськ!”, “Далеко від родини”, “Тебе не стане в сих місцях” та інші. Усі вірші, присвячені рідному краєві, відрізняються барвистістю кольорів, яскравістю обраних фарб, оптимізмом. Поет з радістю розповідає про красу рідної землі:
Слов’янськ! Слов’янськ! Як гарно ти
По річці Тору, по рівнині
Розкинув пишнії сади,
Квіти пахучі по долині,
І так красуєшся собі…
І куди б не закидала доля Михайла Петренка, він завжди мріяв про повернення до берегів дитинства, до землі предків:
Туди я душу шлю і сльози!
Коли ж, коли, великий Боже,
Мене пошлеш на рідний край,
Де мав я радість, мав я рай.
Давно вже немає поета… але й досі лунають глибоко ліричні пісні на його вірші “Дивлюсь я на небо…”, “Взяв би я бандуру…”.
Невіддільне від Донбасу ім’я ще одного українського поета — В. Сосюри. Велику частину творчої спадщини поет присвятив своєму краєві. З теплотою та синівською любов’ю згадував він про Донеччину, де народився, провів дитинство і юність…
Я починався відтіля,
Де гул заводів даль колише,
Ясні Донеччини поля
Мені на світі найсвятіші.
Життєвий шлях В. Сосюри почався у Дебальцевому, і тому поет пише:
Дебальцеве моє, колиско днів моїх,
Це ти дало мені співучу, ніжну вдачу,
І славлячи життя невиданий розбіг,
Я піснею тобі, Дебальцеве, віддячу
Любов до донецького краю В. Сосюра проніс через усе життя. І де б він не був, де б не жив, “все ж думками летів у Донеччину свою”. З любові до рідного краю починається любов до Батьківщини. Саме ця думка пронизує чудову поезію “Любіть Україну”.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води.
В годину щасливу і радісну мить,
Любіть у годину негоди.
Хочеться сподіватись, що сьогоднішні й наступні покоління добре затямлять заклик талановитого поета, справжньої людини з ніжною душею та щирою вдачею:
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну!
Свою ж любов до Батьківщини поет неодноразово доводив, часто ризикуючи життям, своїм і своїх рідних…
Любов’ю до краю шахтарського горіли серця багатьох творчих особистостей, які стали славетними співцями нашої землі. Серед них — Микола Чернявський, який змалював працю донецьких шахтарів у поезіях “В донецькому краю”, “Шахтар”. Його поезія “Савур-могила” — це пам’ять про минулі часи, це пам’ятник слов’янському духу.
І у землю пішов
На коні хан Савур,
І піднісся над ним
Склепом зведений мур.
З донецьким краєм пов’язали своє життя й творчість не лише корінні донбасівці. Віддали цьому краєві велику частку свого серця приїжджі. Серед них — Павло Безпощадний, Павло Байдебура, Борис Котов, Олекса Іонов.
Павло Безпощадний, український письменник, прибув на Донеччину в двадцятирічному віці й залишився тут до кінця своїх днів. Письменником видано понад тридцять книг — романів, повістей, збірок поезій. Більшість творів присвячено людям шахтарського краю. Серед найвідоіміших творів — новели “Зустріч”, “Малий Тимко”, оповідання “Помста”, “Діти шахтарів”, роман-трилогія “Вогонь землі”.
На території Приазов’я живуть представники давнього грецького народу. Наш край має плеяду талановитих грецьких поетів, які творили рідною мовою, змальовували культуру і побут рідного народу: І. Костоправ, Л. Дмитрук, В. Гала, К. Пастур та інші.
Багато майстрів художнього слова пов’язали свою долю з Донбасом на довгі роки, а то й на все життя. Деякі з митців прожили на нашій землі декілька днів-тижнів, але й цього часу було достатньо, щоб наш чудовий край запав у душу і був оспіваний поетичним словом.
Ми повинні вивчати літературу свого краю. Це — початок, а попереду — цілий світ, світ, щедрий на легенди, пісні, сказання. Світ із Золотим Колодязем, Святогорським монастирем, Кам’яними Могилами — давніми мовчазними свідками історії донецького краю.
Дорога, звичайно, починається з батьківського порогу. І не можна йти у світ, не дізнавшись про культуру рідного краю.
Століття — день! Нехай в огні
Вродилось щастя довгождане, —
Тим гарт міцніш! А в далині
Там Сонце творчості нове, іще не знане!
С. Черкасенко. “Століття — день”

Завантаження...

Схожі твори

  • Хліб як сонце кажуть люди Хліб як сонце з нами всюди Ще змалку мене привчали поважати звичайну паляницю. Чому? Я вважаю, паляниця — це витвір тяжкої праці багатьох людей. Навіть у маленькому її шматочку — частинка крові, поту, думки […]
  • Що головніше розум чи почуття Нещодавно я став свідком однієї дискусії. Сперечалися мої однолітки. Мова йшла про те, що слід вважати головнішим — розум чи почуття. Більшість були переконані, що основним сьогодні є […]
  • Рeфeрaт нa тeмy: «Як cтaти ycпiшнoю особистістю» У сучасному суспільстві слово успіх звучить як чарівне і відкриває будь-які двері. Успішна людина – це людина, яка має те, що вона хоче мати – це щаслива людина. Але це щастя йде […]

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


+ 8 = дев'ять



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)