“Фатальне питання” і сучасний мир. (Паскаль і Достоєвський як стратегічні мислителі)

...
Голосуйте за цей твір

Тарасов Б. Н. “Фатальне й віковічне питання про необхідність поняття безсмертя душі для прогресу”, – містить Достоєвський у результаті роздумів про “таємницю людини”, як би з’єднуючи проблеми релігії й високої метафізики з ходом емпіричної історії й конкретною діяльністю людини, виділяючи в багатомірній реальності християнства одне з його, так сказати, практичних додатків. “Уявіть собі, – зауважував він в одному з листів, – що немає Бога й безсмертя душі безсмертя душі й Бог – це все одне, та сама ідея. Скажіть, для чого мені тоді жити добре, робити добро, якщо я вмру на землі зовсім? Без безсмертя-та адже вся справа в тім, щоб тільки досягти мій строк, і там хоч усе гори. А якщо так, то чому мені якщо я тільки сподіваюся на мою спритність і розум, щоб не попастися закону й не зарізати іншого, не ограбувати, не обікрасти, або чому мені якщо вже не різати, так прямо не жити на рахунок інших, в одну свою утробу?”

Досвід, однак, показує, що саме “емпірики” і “прогресисти” архітектори й виконроби як “соціалістичного”, так і “капіталістичного” Вавилона, уповающие на розум або науку, здоровий глузд або прагматизм, приватну або суспільну власність, інформаційну або біологічну революцію, “шведську” або “американську” модель соціального пристрою, схильні ігнорувати “фатальне й віковічне питання”, не зауважувати його значення для збереження не тільки їх же власних цінностей, “прав людини”, “соціальної справедливості”, “гуманізму” і т.д. і т.п., але й взагалі життя на землі. Правда, серед нових завихрень войовничого економізму порию лунають неспокійні голоси, що намагаються відновити єдність нормального а не самозабутньо патологічного, у перспективі “прагматизму, що самознищується,” і “метафізики”, показати зв’язок тих або інших практичних проблем з “фатальним питанням”. Наприклад, у статті Ю. Шрейдера “Екологія, етика, цивілізація” “Новий мир”, 1994, № 11 мовлення заходить про те, що в атеїстичному й раціоналістичному варіанті розвитку історії, при сприйнятті природи не як храму, а як майстерні при пануванні відносних, а не абсолютних цінностей неможлива плідна екологічна політика, оскільки найближча матеріальна вигода життя у своє пузо завжди переважить чисто словесні заклики до жертовного самообмеження й запобіганню божевільного марнотратства і псування природи

Автор статті доходить висновку, що вплинути на екологічне поводження людини здатні тільки абсолютні матеріальні заборони, укорінені в християнській ідеї порятунки, коли стають діючими розрізнення добра й зла й моральні зобов’язання стосовно природи як до заповіданого Творцем надбанню: “Розуміння значимості екологічних цінностей у контексті фінального порятунку миру може допомогти знайти практично ефективну стратегію екологічного поводження. Проходження етичним і, відповідно, релігійним орієнтирам завжди в остаточному підсумку виявляється практичнее узкопрактического поводження”.

У тім же номері журналу “Новий мир”, у статті А. Шмемана “Недільні бесіди”, зв’язок “фатального питання” з різними сторонами самосвідомості особистості й принципової спрямованості людської діяльності розглядається в плані основної й “невидимої” альтернативи – боротьба в сучасну епоху розвертається не між несхожими політичними ідеологіями або економічними системами, а між релігійним і атеїстичним розумінням життя, між різними інтуїціями й сприйняттями людини і його призначень в світі, між справжньою й мнимою волею, між особистим і безособовим: “якщо немає її особистості – Б. Т. вищого обґрунтування, якщо людина не “зверху”, а “знизу”, якщо він усього лише скороминуще явище, тоді піклуватися треба тільки про природний добір з усіма вытекающими звідси й “пристойностями, що обставляються,” і “законами” наслідками. Якщо немає Бога, те, по суті, немає й людини, а є лише безособова маса”.

По переконанню А. Шмемана, в історії людства немає іншого обґрунтування особистості, крім євангельського образа Христа, що думає в любові до Бога й ближньому ціль і сенс життя. Однак у процесі історії високе подання про людину як про образ і подобу Божием, носії справжньої волі й любові постійно знижується в категоріях, що претендують на загальність, матеріалістичного детермінізму, згідно

Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


дев'ять − 5 =



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)