Біллі Бонс штурман, старий пірат

...
Біллі Бонс штурман, старий пірат 5.00/5 (100.00%) 1 голос[ов]

Продовжуючи дивитися на сайті, я часто замислююся, а хто, властиво тут позитивні герої, а хто негативні? І не можу чітко відповісти на це питання. Здавалося б, самі негативні герої, у наслідку, роблять дуже гарні вчинки, а герої, здавалося б, позитивні – зовсім навпаки.

Книги Біллі Бонс – штурман, старий пірат

Біллі Бонс – штурман, старий пірат

Біллі Бонс – старий пірат, морський вовк, ветеран своєї справи. Він був штурманом у Флінта, досвідченим мореплавцем, умів писати й читати. Був, судячи зі спогадів Израеля Хендса й Джона Сильвера, що були страшними особистостями, досить твердий. Однієї з його улюблених фраз була “Мертві не кусаються”.

Джерело: роман “Острів Скарбів”, роман “Пригоди Бена Ганна”

Автор: Роберт Льюис Стивенсон

Види: Лиходії радянського кіно, Вигадані пірати

На думку Бена Ганна (Пригоди Бена Ганна), Біллі Бонс був не найгіршою людиною (до того ж Бонс йому захищав). У минулому, він багато років чесним шкіпером, поки пірати не ограбували його біля Гавани. Тоді Біллі ії озлобився. Він був страшний у бої, але тримався від іншим особняком. У нього відданий слуга – негр, якого Біллі врятував від вовкодавів, коли той бежалс плантацій

Після відомих подій, коли Флінт убив усіх хто допомагав закопувати скарби, Біллі першим довідався від п’яного Флінта місце розташування скарбу (як він це зробив – таємниця). Він намалював карту й зник з нею, зробивши себе об’єктом переслідування інших членів команди

Він довго ховався й, один раз, вибрав для проживання один із прибережних трактирів “Адмірал Бенбоу”. Із цього й починаються події, описані в романі Стивенсона “Острів скарбів”.

“…Це був високий, сильний, важкий чоловік з темною особою. Просмолена кіска стирчала над коміром його засаленого синього каптана. Руки в нього були шорсткі, у якихось фляках, нігті чорні, поламані, а шабельний шрам на щоці – бруднувато-білого кольору, зі свинцевим відтінком. Пам’ятаю, як незнайомець, посвистуючи, оглянув нашу бухту й раптом загорланив стару матроську пісню, що потім співав так часто:

П’ятнадцять чоловік на скриню мерця.

Йо-хо-Хо, і пляшка рому!

Голос у нього був старечий, деренчливий, верескливий, як скриплива вимбовка. І ціпок у нього була, як ганшпуг”

Із собою Біллі Бонс тягав скриню, у якому він і тримав заповітну карту:

“…На нас пахнуло міцним заходом тютюну й дьогтю. Насамперед ми побачили новий, старанно вичищений і випрасуваний костюм, дуже гарний і, за словами матері, жодного разу ще не надеванний. Піднявши костюм, ми знайшли купу найрізноманітніших предметів: квадрант, бляшаний кухоль, кілька шматків тютюну, дві пари витончених пістолетів, злиток срібла, стародавні іспанські годинники, кілька дрібничок, не занадто коштовних, але переважно закордонного виробництва, два компаси в мідній оправі й п’ять або шість вигадливих раковин з Вест-Індії. Згодом я часто думав, навіщо капітан, що жив таким непосидючим, небезпечним, злочинним життям, тягав із собою ці раковини.

Але нічого коштовного, крім злитка срібла й дрібничок, ми не знайшли, а це нам було не потрібно. На самому дні лежав старий шлюпковий плащ, що побілів від солоної води в багатьох прибережних обмілин. Мати нетерпляче відкинула його, і ми побачили останні речі, що лежали в скрині: загорнені в клейонку пакет, начебто пачки паперів, і полотняний мішок, у якому, судячи із дзенькоту, було золото…”

Біллі багато пив і мав досить кепський і владний характер. У трактирі він змушував усіх називати себе капітанам. Лаявся, наказував пити разом з ним і слухати страшні історії про піратів і їхні злочини. Ці історії, за словами Джимми, показували яке мерзенне життя вів Бонс.

Біллі постійно горланив пісню “П’ятнадцять чоловік на скриню мерця”. При цьому дуже неакуратно платив за житло. Однак, серед місцевої молоді, найшлися люди які захоплювалися ним “…це теперішній морський вовк наскрізь просолений морем…”.

Біллі боявся розголосу й органів влади. Тому доктор Ливси швидко поставив його на місце, пригрозивши приставами. Він же й поставив йому діагноз: “Ром і смерть, для вас одне й теж”.

Він жив у постійному страху перед колишніми товаришами, які в підсумку знайшли його й довели чорною міткою до інсульту, від якого Біллі й умер(втім, позначилося також і пияцтво Бонса), доставивши цим стільки занепокоєння й величезні багатства героям книги

Вільям Белл – персонаж серіалу “Грань”

Давній партнер Уолтера Бишопа по лабораторії, нині глава «Мессив Дай…

Дубровский Андрій Гаврилович – другорядний герой роману Пушкіна “Дубровский”

Дубровский Андрій Гаврилович – батько головного героя роману, Володимира А…

Троекуров Кирила Петрович – герой роману Пушкіна “Дубровский”

Троекуров Кирила Петрович – один з основних героїв роману Пушкіна Ду…

Євгеній Базарів – герой роману «Батьки й діти»

Дія роману відбувається влітку 1859 року. Моло…

Євгеній Онєгін – характеристика героя

Євгеній Онєгін – герой роману у віршах А. С.Пушки…

Капітан Джек Горобець

Пірат Джек Горобець – колоритний, манірний пиратс…

Напевно негативні герої подобаються тому, що вони перше гарні, друге вони всі мають смутну історію, у треті вони повинні бути розумними, у четверті він повинен бути нещасним і самотнім. Але я думаю що, негативні герої вони загадкові, сміливі, але жаль, що іноді ці герої часто гинуть наприкінці фільму або наприкінці аниме… Але не які герої усвідомлюють свою провину й починають боротися за сторону добра.

Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


7 − = нуль



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)