Аналіз змісту поеми Лермонтова «Маскарад»

...
Голосуйте за цей твір

А від гри він урятував: так ти ступай на бал, Але зваб її, щоб із чоловіком розплатитися

«Ти права! що таке життя? життя – річ порожня:»

Герой піднесений не тільки над світською юрбою, але й над усім миром. Презирство до зла обертається презирством до життя взагалі, до всіх позитивних цінностей. В очах героя, як тільки він попадає у світло, всі цінності мерхнуть. Перед ним реальне добро перетворюється в зло, і Арбенин знає цей жорстокий і невблаганний закон. Логіка життя вивчена їм уздовж і поперек. Інший у цьому суспільстві немає; Арбенин навіть не підозрює про існування якоїсь іншої моралі, крім пануючої. І він діє відповідно до світських пристойностей. Так відгородженість від юрби, презирство до миру, піднесення над юрбою й замкнутість усередині власних подань мстять героєві, тому що в тім же світі важко й болісно народжується інша логіка людських відносин: Штраль виявилася здатної на правду, на самопожертву, на подолання світських пристойностей. Піднімаючись над незначною й жалюгідною мораллю світла, засуджуючи юрбу, Арбенин внутрішньо залежимо від її. Самий тип його мислення підозріло нагадує відношення до життя Звездича, Казаріна, Шприха, почасти до її морального відродження баронеси Штраль, Невідомо-Те. Усюди в Арбенине висувається егоїстичний початок. Єдиним законом Арбенина стало задоволення індивідуалістичного бажання. Особистість, що усвідомила себе вибраної, перестала зважати на загальнолюдські норми й визнала за собою право па невтримна сваволя. Арбенин заперечує й закон світських пристойностей «У якому указі є Закон иль правило на ненависть і помсту?», відмовляючи Звездичу у двобої, і закон загальнолюдський Ніні: «Закону я на помсту не призву, Але сам, без сліз і сожаленья, Два наші життя розірву!». Він сам собі закон і сам виконавець своєї волі. Критерії добра й зла встановлює герой. Почуття переваги над юрбою породило в Арбенина недовіра до життя. На відміну від Ніни, жагучої шанувальниці живого життя, Арбенин нехтує життя, але його висновок гіркий:

Кожний з героїв зайнятий своїми думками. Слова іншого є лише стимулом для розвитку власних суджень. Спілкування споконвічно неможливо. Діалог виступає не засобом спілкування, а несе іншу художню функцію – він свідчить про ненормальність миру, про роз’єднаність героя з миром, оскільки один персонаж не може зрозуміти іншого й у свою чергу не може бути зрозуміле ім. Постійне перетинання особистого й соціального мирів перешкоджає спілкуванню, але в сфері соціальних відносин люди розуміють один одного з півслова. Шприх відмінно вгадує зміст недомовок баронеси Штраль, а баронеса добре розуміє, що інтрига зі Звездичем, спрямована в бажане їй русло, дійде до світла й що тим самим вона «урятована». Арбенин зовсім точно розуміє слова Казаріна, що розповідає про ситуацію між Арбениным і Звездичем:

Поки мир Ніни не зіштовхується зі світським миром, Арбенин може бути щасливий, тому що на одному полюсі зосередилося для пего добро, на іншому – зло. Арбенин випробовує нескінченну любов до Ніни й велике презирство до світла. Але варто перетнутися двом мирам – Ніни й світла, як валить у свідомості героя перешкода між добром і злом. Герой втрачає об’єктивні критерії й починає поширювати своє абсолютне презирство до світла й на мир Ніни. Незалежність від світла втрачається, вступають у свої права колишні норми гри, загального маскараду. Герой незалежний тільки у вузькій сфері сімейно-побутових відносин, але він підпорядкований влади пристойностей у більше широкій сфері соціального буття. Е. Пульхритудова вірно помітила, що Арбенин почуває себе морально незалежним від суспільства, але цю незалежність уважає результатом своєї особистої винятковості

Там, де панують закони світла, там всі гранично ясно. Кожна ситуація або програється спочатку, а потім узагальнюється, або спочатку словесно обрисовується, а потім програється. Арбенин за картами розповідає анекдот, а потім вуж його відтворює в натурі. Казарін, навпроти, після мнимої зради Ніни вимовляє свою сентенцію про «урок». Однак найменший відступ від пристойностей негайно руйнує взаєморозуміння, вибиває людини зі звичної колії, ставить поза миром і поза спілкуванням. Звездич цілком соглас анекдотом Арбенина до того моменту, коли чоловік відмовляється стрілятися із кривдником «Я б зробив те ж». Але далі розказане Арбениным виявляється поза його розумінням, оскільки виходить за межі світських пристойностей і несумісно із установленими моральними нормами, що накладають вузду на душі людей «Так це зовсім проти правил». Гра із правилами світла означає гру з життям людини. Арбенин мстить порушенням правил. І це відразу ж ставить Звездича поза суспільством, підриваючи саму основу його існування

Свідоме порушення пристойностей – визнання в природному й гарячому почутті до князя – викидає зі світського життя й баронесу Штраль. Правила ігри жорстокі й невблаганні. Усяка зневага ними веде до руйнування перешкоди між добром і злом, як скаже про цьому Арбенин. Однак якщо баронеса Штраль зважилася на жертву й тим урятувала своє людське достоїнство, те головний герой усе більше переймається світською мораллю й діє в згоді снею.

Арбенин, без сумніву, сама значна особистість в «Маскараді». Його історія типова для дворянського інтелігента, тісно зв’язаного зі світським оточенням і впитавшего його мораль і пристойності. Арбенин презирливо ставиться до світла, ненавидить його порожнечу й нікчемність, обертає па його всю силу свого презирства й ненависті. Разом з тим він живе по тимі ж законам. Арбенин, як і Демон, особа страждаюче. Искреннее прагнення до добра, до любові, до природної прямоти відносин повідомляє його образу незвичайну привабливість. Здатність до самоаналізу, до свідомого протиставлення себе світському оточенню виявляє в Арбенине могутню силу духу й гордого, заколотного розуму. Однак презирство до миру, що харчує душу Арбенина, чревате не тільки шляхетністю «Скрізь я бачив зло й, далекий, перед ним Ніде не схилився», але відгородженістю від добра, замкнутістю його у вузькому світі сімейних відносин, у відокремленні від людей, у роз’єднаності з ними. Той острівець особистого щастя, що знайшов Арбенин, занадто тедля романтичного героя, для втілення його абсолютних ідеалів

Закохайся в його дружину: иль можеш не закохатися,

«Маскарад» починається сценою карткової гри. Але ставка тут не тільки гроші, але й честь, достоїнство, людське життя. Звездич у той самий день, за тим самим столом програє всі й відновлює свою репутацію. В іншій сцені він навіки втрачає честь і спокій, перетворюючись у знедоленого суспільством офіцера, змушеного бігти на Кавказ. Герої заздалегідь приречені на роз’єднаність і трагедію. Арбенин і Ніна розмовляють різними мовами. Звездич не розуміє Ніну, а Ніна – Звездича. Арбенин не слухає голосу баронеси Штраль: весь діалог Арбенина й баронеси в кімнаті князя демонструє, і це замічено в літературі про «Маскарад», неможливість спілкування. Буквальне значення слів тлумачиться перекручено.

Завантаження...

Схожі твори

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


сім − 3 =



или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)