Актуальність поеми «Мойсей» І. Франка для сьогодення

І. Франко — автор багатьох чудових, оригінальних поем — передусім глибокого філософського спрямування, але поемою всіх поем є його всесвітньо відомий «Мойсей».

Образ пророка проходить майже наскрізно через усю Франкову творчість. Поема «Мойсей» у певному розумінні — його лебедина пісня. Ось наскільки цей твір був дорогий йому: «Все найкраще, найвище, що знав, я у тебе вкладаю», — писав він.

Фабула поеми — це сорокарічний тернистий шлях ізраїльтян з єгипетської неволі для обітованої землі. Пророк не довів свій народ до мети як через підбу­рювання народу ватажками Датаном та Авіроном, так і через власний сумнів у здійсненні свого задуму та волі Божої.

Народ вагається між різними силами, провідник чітко здійснює свій історичний задум. З цього протистояння виникає глибока драма, бо роздертий навпіл народ (одна частина йде за Мойсеєм і Аароном, а друга — за Датаном і Авіро­ном) гине в «громадянській війні», тому що тривалою неволею витравлено в цих людях «святий вогонь волелюбності». Їсти, спати, одружуватися, народжувати — ось головна дотеперішня суть життя народу, який до того ж пройнятий страхом перед ворогом. Звісно, такий народ — не народ, а темна маса, якій го­лос Божого веління не потрібен.

Звідси основна ідея поеми: той побачить вільну землю й заживе справжнім життям, хто звільнить свій дух від рабства, від внутрішньої сліпоти. Нація, яка прагне волі, не повинна боятися будь-яких небезпек. Збагнувши всю велич і вагу втрати, єврейський народ повстав, знищивши крикунів Датана й Авірона, і обрав своїм вождем конюха Єгошуа. З цього моменту починається новий, уже переможний похід народу.

Мойсей готовий віддати всі свої сили і навіть життя, аби вивести націю із ганебного рабства. Мойсей — без родини, без жінок, без стад — одне слово, без усього того, що могло б «заземлити» і цим принизити його дух, котрий рветься вгору, до Бога. Він постійно «на крилах думок і журби поза гори літає». Центр розуміння образу Мойсея (і самого Франка) в цій строфі:

Все, що мав у життю, він віддав

Для одної ідеї.

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

І все ж Мойсей — це велетень духу. Бо, хоч довів нарешті свій народ до обі­тованої землі, він упав на самому порозі її. Але своєю величною ідеєю він зали­шився в серцях своїх співвітчизників Провідником. Так і автор поеми Франко поруч із Шевченком завжди вважатиметься великим пробуджувачем нації. Тому, як і Мойсей, він мав право сказати українському народові:

Я весь вік свій, весь труд тобі дав

У незламнім завзятті:

Підеш ти у мандрівку століть

З мого духа печаттю.

Головне в самій ідеї, в тому, що «на путь спасенну поведуть люди нового духа», люди високої національної та релігійної ідеї, у серцях яких непохитна віра в Бога. До землі обітованої пророка веде голос Єгови, тобто осмислене життя, сенс яко­го — у нескінченності пошуку справжньої суті існування людини.

Крах ілюзій, як відомо, призвів до повної невдачі задуму — довести народ до омріяної ним землі. І рай виявився пеклом. З погляду на це душа Мойсея роздво­юється, бо її заполоняє зневіра — і тоді земне, раціональне, бере верх над небес­ним, духовним.

Найцікавіша риса образу Мойсея — його слово, власне, слово Боже. У слові цьому сила Мойсея, поки цьому слову вірять, бо це слово «самого Єгови». Слово його — джерело сили і водночас причина його трагедії. Але оскільки справу Мойсея, що впав на порозі мети, продовжать інші, то його сорокарічні зусилля були недаремними.

Отже, Україні в майбутньому світить зоря національного визволення і самостійної державності — таке тверде переконання Івана Франка. Це пророцтво збулося: нині український народ справді хазяйнує «в своїй хаті».

Який висновок після прочитання поеми можна зробити? Не зневірюватися н Богові, ворогів зборювати, не слухати слабодухих та зрадників.

Надзвичайно важлива вказівка І. Франка на джерело Мойсеевої розгубленості. Це джерело — втрата віри в свою правду, сумнів у власних силах. Бо саме віра породжує силу в боротьбі в тих, що «рвуться весь вік до мети і вмирають на шляху».

«Твоїм будущим душу я тривожу» — слова, які варто запам’ятати кожному українцю, що не встиг ще усвідомити істини: щасливе майбутнє України — це справа і теперішнього, і майбутнього поколінь.

У поемі Франко розкриває нам очі на нас самих. Гебреї, ізраїльтяни, яких Мой­сей виводить з рабства на шлях свободи, — це ми нинішні: йдемо до берегів рідної обітованої землі, сваримось і сперечаємось — йти вперед чи повернутися назад, бо ж дорога нелегка. Маємо сьогодні під ногами «аравійську пустелю» — з нестатками, духовною порожнечею, слабкою вірою, але й маємо час подумати над своїм буттям. Гляньмо на себе очима українського Мойсея — Івана Франка!

Як бачимо, поема «Мойсей» актуальна і сьогодні. А наступні покоління на­певно черпатимуть з цього твору розв’язання багатьох проблем людини: її взаємин з оточенням, із Богом, та й із самим собою.



Коментарі

1 коментар до “Актуальність поеми «Мойсей» І. Франка для сьогодення”
  1. Ксения коментує:

    Как полностью прочесть?

Прокоментуйте...или напишите ваш отзыв! Забронировать сочинение чтобы не списали одноклассники тоже здесь!

АНТИСПАМ: (Обязательно ответьте, надеемся у вас нормально с математикой?)


+ 2 = одинадцять


Последние новости на форуме:




или прокомментируйте через социальную сеть vkontakte (но лучше через комментарии выше!)